Ареал — часть территории или акватории земного шара, на которой постоянно встречаются популяции определенного вида или другого таксона животных.В зоогеографии главным объектом изучения является ареал вида, поскольку вид — основная и исходная таксономическая категория живых организмов. Наряду с этим полноправно изучение как надвидовых (родовых, семейственных и т. д.), так и подвидовых ареалов. В отдельных случаях, особенно при исследовании процесса географического видообразования, именно подвидовые ареалы дают ценный научный материал. Аналогично иерархии категорий в систематике (вид, род, семейство, отряд, класс, тип) существует и иерархия ареалов: ареал вида слагается из подвидовых ареалов, рода — из видовых, семейства — из родовых и т. д.Однако рассматривать ареал лишь как площадь не совсем правильно. Точнее представлять его как трехмерную структуру, поскольку водные биотопы имеют не только горизонтальное, но и вертикальное протяжение, да и наземные животные, распространенные и в горах, и на равнине (арктоальпийские, бореомонтанные), располагаются не только на площади, но и в некоем объеме.Ареалы формировались в результате взаимодействия процессов эволюции животных и изменений среды их обитания в различные геологические эпохи. Поэтому изучение ареалов играет важную роль при выяснении их происхождения и палеогеографи-ческой эволюции. Кроме того, при сравнении ареалов одних и тех же видов через небольшие отрезки времени (10—20 лет) выявляется современная тенденция к расширению или сокращению площади, занятой популяциями вида. А изменения численности и занимаемой площади — четкие показатели состояния вида. Следовательно, по ареалу нетрудно судить о том, что происходит с интересующим нас животным в условиях антропического воздействия на природную среду.Таким образом, карты распространения определенных таксо-нов остаются важнейшими орудиями труда зоогеографов.Картирование ареаловПравильное представление об ареале (а также сравнение ареалов нескольких видов) становится возможным только после его картографического изображения. Существуют различные методы картирования ареалов.С данного метода в отличие от других можно точнее определить пункт сбора, поимки особей того или иного вида либо его регистрации. Он оказывается единственно приемлемым методом, когда картируется распространение редкого или малоизученного вида. Поэтому точечный метод хорош также в начале исследования географического распространения животного. При всех своих преимуществах этот метод имеет и недостатки. Он малопоказателен, так как требует известной доли воображения, чтобы представить себе форму и площадь ареала. Кроме того, животные, как известно, встречаются не в точке, а на более или менее широком пространстве.Эти недостатки можно компенсировать с контурного метода, дающего возможность картировать границы ареала (рис. 2). С этой целью на контурной карте крайние, т. е. расположенные на границах ареала, точки соединяют сплошной линией, придавая изображению замкнутую форму.
1.На території України описано понад 53 тис. видів тварин, з них- понад 52,5 тис. безхребетних і близько 800- хордових.
2. Насамперед учені створили списки видів тварин, рослин і грибів, які підлягають охороні. Якщо є загроза існуванню виду, його занесено до Червоної книги. Вона вміщує основні дані про їхній б життя, поширення в минулому та в наш час, заходи щодо їх охорони.
3.Заповідники України;
Природно-заповідний фонд;
Національнф природні парки;
Заказники;
Зоологічні парки.
4. Зоопарки створюють з метою вивчення, збереження, акліматизації та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів як місцевої, так і світової фауни. Але головне призначення цих закладів-проведення освітньо-виховної роботи, прищеплення в людей дбайливого ставлення до природи.
5.
6. Тим що їх створюють з метою збереження у природному стані найбільш типових або унікальних природних комплексів біосфери та постійного стеження за змінами, що в них відбуваються.
7.Національні природні парки-природоохоронні, наукові-дослідні та культурно-просвітні установи, покликані зберігати цінні природні, історико-культурні комплекси та об'єкти. На їхній території з дотриманням заповідного режиму можуть здійснюватись різні форми відпочинку, наприклад організований туризм.
1.На території України описано понад 53 тис. видів тварин, з них- понад 52,5 тис. безхребетних і близько 800- хордових.
2. Насамперед учені створили списки видів тварин, рослин і грибів, які підлягають охороні. Якщо є загроза існуванню виду, його занесено до Червоної книги. Вона вміщує основні дані про їхній б життя, поширення в минулому та в наш час, заходи щодо їх охорони.
3.Заповідники України;
Природно-заповідний фонд;
Національнф природні парки;
Заказники;
Зоологічні парки.
4. Зоопарки створюють з метою вивчення, збереження, акліматизації та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів як місцевої, так і світової фауни. Але головне призначення цих закладів-проведення освітньо-виховної роботи, прищеплення в людей дбайливого ставлення до природи.
5.
6. Тим що їх створюють з метою збереження у природному стані найбільш типових або унікальних природних комплексів біосфери та постійного стеження за змінами, що в них відбуваються.
7.Національні природні парки-природоохоронні, наукові-дослідні та культурно-просвітні установи, покликані зберігати цінні природні, історико-культурні комплекси та об'єкти. На їхній території з дотриманням заповідного режиму можуть здійснюватись різні форми відпочинку, наприклад організований туризм.
Объяснение: