Голонасінні (Pinophyta) – це вищі насінні рослини, у яких насінні зачатки і насіння лежать відкрито на плодолистках. Це, переважно, дерева, рідше кущі, трав'янистих форм немає. Відомо близько 800 сучасних видів голонасінних рослин, в Україні – близько 20 видів.
Голонасінні характеризуються рядом прогресивних ознак. Вони мають насінні зачатки, у яких розвивається жіночий гаметофіт, відбувається запліднення і утворюється насіння із зародком. Зародок складається з корінця, брунечки і сім'ядолей, із зародка за рахунок поживних речовин насінини розвивається після періоду спокою нове спорофітне покоління. Стовбури вищих спорових рослин потовщуються за рахунок кори, а стовбури голонасінних – унаслідок розростання деревини. Росту стебла в товщину сприяє камбій. Досконалішими у голонасінних стають і провідні тканини, які можуть піднімати воду від коренів до листків на багатометрову висоту. У голонасінних корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь. Він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. У голонасінних додаткових коренів немає. Дуже важливим пристосуванням для життя за умов суші стало виникнення пилкової трубки, яка утворюється з клітини пилку. Зрілі пилкові зерна у голонасінних містять вегетативну клітину та два спермії. Після того, як пилок потрапив на насінний зачаток, вегетативна клітина витягується й утворює цю пилкову трубку, по якій чоловічі гамети потрапляють до яйцеклітини. Таким чином, голонасінним для запліднення вода вже не потрібна.
Голонасінні (Pinophyta) – це вищі насінні рослини, у яких насінні зачатки і насіння лежать відкрито на плодолистках. Це, переважно, дерева, рідше кущі, трав'янистих форм немає. Відомо близько 800 сучасних видів голонасінних рослин, в Україні – близько 20 видів.
Голонасінні характеризуються рядом прогресивних ознак. Вони мають насінні зачатки, у яких розвивається жіночий гаметофіт, відбувається запліднення і утворюється насіння із зародком. Зародок складається з корінця, брунечки і сім'ядолей, із зародка за рахунок поживних речовин насінини розвивається після періоду спокою нове спорофітне покоління. Стовбури вищих спорових рослин потовщуються за рахунок кори, а стовбури голонасінних – унаслідок розростання деревини. Росту стебла в товщину сприяє камбій. Досконалішими у голонасінних стають і провідні тканини, які можуть піднімати воду від коренів до листків на багатометрову висоту. У голонасінних корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь. Він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. У голонасінних додаткових коренів немає. Дуже важливим пристосуванням для життя за умов суші стало виникнення пилкової трубки, яка утворюється з клітини пилку. Зрілі пилкові зерна у голонасінних містять вегетативну клітину та два спермії. Після того, як пилок потрапив на насінний зачаток, вегетативна клітина витягується й утворює цю пилкову трубку, по якій чоловічі гамети потрапляють до яйцеклітини. Таким чином, голонасінним для запліднення вода вже не потрібна.
Объяснение:
д̾а̾д̾д̾д̾с̾д̾д̾с̾д̾д̾с̾д̾д̾с̾д̾с̾