Алыкул Осмонов 1915-жылы Панфилов районуна караштуу Каптал-Арык айылында туулган. Токмоктогу балдар үйүндө тарбияланып, ошол жерде адабий китептерге кызыгып, өз алдынча ыр жазып баштайт. 14 жашынан тарта Фрунзе педагогикалык техникумунда билим алган. Ал жакта адабий ийримдерге катышып, орустун белгилүү жазуучуларынын чыгармалары менен таанышат.
1930-жылы "Сабаттуу бол" гезитинин сентябрь айындагы санында биринчи жолу "Кызыл жүк" деген ыры басылып, адабий тушоосу кесилет. Ушундан баштап анын ырлары гезит, журналдарга үзбөй жарыялана баштаган.
Алыкул Осмонов 1935-1950-жылдар аралыгында ондон ашык ыр китептердин ээси болот. "Таңдагы ырлар", "Жылдыздуу жаштык", "Чолпонстан", "Махабат", "Жаңы ырлар", "Менин жерим — ырдын жери" деген жыйнактары жарык көргөн. "Мой дом" аттуу ырлар жыйнагы 1950-жылы Москвадан орус тилинде басылып, окурмандар тарабынан жылуу кабыл алынган.
Залкар акын 1950-жылы 12-декабрда 35 жашында дүйнө салган.
Як усім нам добре відомо, найголовніше для людини в цьому житті – це щастя. Проблема щастя починає долати людину в ранній юності, вона не залишає її аж до закінчення всього її життя. Деякі думають, що щастя – це кінцевий пункт людського життя, інші припускають, що це всього лише процес, але ніхто з них не може з упевненістю довести свою ту чи іншу думку.
Варто відзначити, що пошуками щастя займаються не тільки звичайні люди, які живуть навколо нас, їм також займалися і великі письменники, в тому числі і Михайло Лермонтов. В його самому головному творі «Герой нашого часу» головна дійова особа, молода людина на прізвище Печорін, теж шукає своє щастя, ось тільки він приречений це щастя ніколи не знайти, тому що він є зайвою людиною для того часу, коли він жив. Дуже сумно усвідомлювати, що певний час може створювати такі умови, коли можуть з’являтися такі от зайві люди, для яких пошук щастя перетворюється на безглузде заняття, яке приречене на провал. Цих людей дуже шкода, хотілося б побажати їм народитися в якийсь інший час, хоча це, звичайно, і зовсім неможливо.
Втім, необхідно обов’язково запитати: а в чому ж конкретно полягає неможливість Печоріна відшукати своє щастя? Що саме йому завадило? Як вже писалося, цей чоловік виявився зайвим для свого часу. Він володів високими моральними якостями, силою духу, великою кількістю інших достоїнств. Але найбільша його проблема полягала в тому, що оточуючі не побачили всього цього в ньому. Навпаки, люди, які оточували Печоріна незаслужено приписували йому негативні риси, які в загальному-то спочатку ніяк не проявлялися. Звичайно, за такої несправедливості з часом цей молодий чоловік у всьому розчарувався, твердо усвідомив, що щастя в такому суспільстві йому ніколи не бачити, а тому розлютився, став черствим та бездушним. Це ще більше його віддалило його від людей. У той же час усім нам відомо, що стати щасливим на самоті просто неможливо.
Алыкул Осмонов 1915-жылы Панфилов районуна караштуу Каптал-Арык айылында туулган. Токмоктогу балдар үйүндө тарбияланып, ошол жерде адабий китептерге кызыгып, өз алдынча ыр жазып баштайт. 14 жашынан тарта Фрунзе педагогикалык техникумунда билим алган. Ал жакта адабий ийримдерге катышып, орустун белгилүү жазуучуларынын чыгармалары менен таанышат.
1930-жылы "Сабаттуу бол" гезитинин сентябрь айындагы санында биринчи жолу "Кызыл жүк" деген ыры басылып, адабий тушоосу кесилет. Ушундан баштап анын ырлары гезит, журналдарга үзбөй жарыялана баштаган.
Алыкул Осмонов 1935-1950-жылдар аралыгында ондон ашык ыр китептердин ээси болот. "Таңдагы ырлар", "Жылдыздуу жаштык", "Чолпонстан", "Махабат", "Жаңы ырлар", "Менин жерим — ырдын жери" деген жыйнактары жарык көргөн. "Мой дом" аттуу ырлар жыйнагы 1950-жылы Москвадан орус тилинде басылып, окурмандар тарабынан жылуу кабыл алынган.
Залкар акын 1950-жылы 12-декабрда 35 жашында дүйнө салган.
Объяснение:
Як усім нам добре відомо, найголовніше для людини в цьому житті – це щастя. Проблема щастя починає долати людину в ранній юності, вона не залишає її аж до закінчення всього її життя. Деякі думають, що щастя – це кінцевий пункт людського життя, інші припускають, що це всього лише процес, але ніхто з них не може з упевненістю довести свою ту чи іншу думку.
Варто відзначити, що пошуками щастя займаються не тільки звичайні люди, які живуть навколо нас, їм також займалися і великі письменники, в тому числі і Михайло Лермонтов. В його самому головному творі «Герой нашого часу» головна дійова особа, молода людина на прізвище Печорін, теж шукає своє щастя, ось тільки він приречений це щастя ніколи не знайти, тому що він є зайвою людиною для того часу, коли він жив. Дуже сумно усвідомлювати, що певний час може створювати такі умови, коли можуть з’являтися такі от зайві люди, для яких пошук щастя перетворюється на безглузде заняття, яке приречене на провал. Цих людей дуже шкода, хотілося б побажати їм народитися в якийсь інший час, хоча це, звичайно, і зовсім неможливо.
Втім, необхідно обов’язково запитати: а в чому ж конкретно полягає неможливість Печоріна відшукати своє щастя? Що саме йому завадило? Як вже писалося, цей чоловік виявився зайвим для свого часу. Він володів високими моральними якостями, силою духу, великою кількістю інших достоїнств. Але найбільша його проблема полягала в тому, що оточуючі не побачили всього цього в ньому. Навпаки, люди, які оточували Печоріна незаслужено приписували йому негативні риси, які в загальному-то спочатку ніяк не проявлялися. Звичайно, за такої несправедливості з часом цей молодий чоловік у всьому розчарувався, твердо усвідомив, що щастя в такому суспільстві йому ніколи не бачити, а тому розлютився, став черствим та бездушним. Це ще більше його віддалило його від людей. У той же час усім нам відомо, що стати щасливим на самоті просто неможливо.