1 Почему главная улица района называется проспектом тракторостроителей? Второе С чем связано название основных улиц новоюжного района? Третье какие известные здания и сооружения расположенные на этом проспекте? Какую роль они играют в жизни Чебоксар цив? Четвёртое В каком году открылся чувашский кадетский корпус имени а.в. Кочетова? 5 какой памятник установлен перед зданием МНТК микрохирургия глаза? Какую роль сыграл этот человек в развитии здравоохранения Чувашии? Шестое какое значение для развития Чебоксары ТАВ имело строительство завода промышленных тракторов? 7 как можно изучать историю познавать гуляя по улицам города?

Объяснение:

Приємно зустрітися з гарною книгою, оскільки завжди дізнаєшся про щось нове, невідоме, краще починаєш розуміти людей, життя, навіть себе.

Книги відомого письменника XIX століття М. Гоголя привертають увагу тим, що глибоко аналізують людські стосунки, розкривають тонкощі людської психо­логії. Це стосується і повісті письменника «Ніч перед Різдвом». Скажу відверто, цей твір мене зачарував ще з перших сторінок. Я із захопленням читала про зви­чаї мого народу щодо святкування Різдва.

Хочеться зазначити, що у повісті тісно переплітається реальне і фантастичне.

Є й елементи містики: нечиста сила (відьма, чорт) переймають людські звички, поведінку (чорт ніжиться з Солохою, говорить їй компліменти, береться за серце тощо). Автор зобразив їх комічно. Часто фантастичне переходить у казкове, межі між ними стираються.

Тонким ліризмом просякнуті сторінки, присвячені коханню Вакули й Оксани. Дивуєшся з талановитості Вакули: і коваль був добрий, і малював гарно, і співав чудово. Окрім того, кмітливим був і щиро кохав Оксану.

Відверто кажучи, Оксана мені спочатку не сподобалася. Вона здалася мені за­надто гордовитою і примхливою, адже їй подобалося насміхатися з почуттів Ва­кули. Тому й вигадала вона йому таке складне завдання: привезти їй черевички, які носить сама цариця.-Але для закоханого Вакули не було нічого неможливого. Він вирушив у далекий Петербург, зустрівся там із козаками, пробрався до палацу і попросив черевички у цариці. І, як не дивно, та віддала свої черевички Вакулі. Можливо, царицю вразила щирість коваля і, як жінка, вона зрозуміла, що на таке може бути здатен тільки закоханий. А крім того, як і кожній жінці, було приємно почути комплімент, який сказав їй Вакула.

Цікаво було гати за зміною характеру Оксани. Почувши, що Вакула неначебто втопився, дівчина цілу ніч переживала муки совісті, майже вголос кар­тала себе. Вранці у церкві на службі вона молилася, щоб відігнати важкі думки. Дівчина навіть пошкодувала, шо дала таке важке завдання Вакулі. Чим пояснити таку різку зміну в характері героїні? Не забуваймо, що події повісті відбуваються в ніч проти Різдва. Вона незвичайна, бо саме цієї ночі борються сили добра і зла, і добро перемагає. Такий закон.

У душах людей теж відбувається така сама боротьба і різдвяної ночі вони очи- - щаються від зла. Так сталося і з Оксаною. Вона багато чого зрозуміла цієї ночі, змінилася, переродилася, і в її душі оселилося кохання. Таким було диво Різдва.

Справжня романтична історія Вакули й Оксани закінчується щасливо. Коваль Вакула одружився з Оксаною, у них народилася дитина. А свій гріх (угода з чор­том) Вакула спокутував тим, що намалював у церкві такого гидкого чорта у пеклі, «що всі плювали, проходячи повз нього».

У мене затінилося приємне відчуття від цього твору. І нехай повість трішки схожа на казку, але розповідається у ній про людей. Тож хочеться вірити у те, що люди будуть замислюватися над своїми вчинками, цінуватимуть одне одного і бе­регтимуть кохання.'  

(1914—1980) — участник Великой Отечественной войны, командир стрелкового взвода 393-го отдельного батальона морской пехоты (Черноморский флот), младший лейтенант, Герой Советского Союза (1944).

Родился 15 июля 1914 года в селе Мурафа (ныне Краснокутского района Харьковской области Украины).

Рано лишившись родителей, воспитывался в детском доме. Окончил 4 класса начальной школы и работал у кулаков в селе, затем на заводе в Харькове и на рыбных промыслах Чёрного моря — мастером на плавбазе «Азчергосрыбтрест» города Ростова-на-Дону.

В 1935 году Керченским горвоенкоматом был призван в ряды Красной Армии и направлен на Тихоокеанский флот, в строительные части. На флоте стал комсомольцем и членом КПСС (1940). После демобилизации из рядов Тихоокеанского флота в декабре 1940 года работал некоторое время в Хасанском районе Приморского края. Накануне Великой Отечественной войны выехал в Харьков.

17 сентября 1941 года добровольно встал в ряды защитников Родины и был направлен в Новороссийскую военно-морскую базу[1]. Всю войну воевал в частях морской пехоты Черноморского флота. Воевал под Феодосией, Керчью, Новороссийском и в других районах Крыма и Кавказа.

В ночь с 9 на 10 сентября 1943 года Дибров вместе с 393-м батальоном высаживается в порт Новороссийск

С 1946 года лейтенант Дибров К. С. — в запасе. Работал мастером Адлерского рыбного завода города Сочи Краснодарского края.

Умер 20 марта 1980 года. Похоронен в городе Сочи.

Объяснение: