1. Почему интеллектуальную собственность труднее охранять, чем какую-либо другую? 2. Зачем закон охраняет интеллектуальную собственность? Надо ли её охранять?
Человек-это живое существо, обладающее даром мышления и речи создавать орудия и пользоваться ими в процессе общественного труда.
Каждый человек должен соблюдать закон, ведь любой человек хочет жить в свободной, богатой и развитой стране.
Человек не нарушает тех правил, которые были установлены его предками, придерживается их, совершая те или иные действия.
У каждого человека есть своя нация, своя фамилия, отчество, религия и т.д.
Национальность — это советское изобретение, которое должно было определить различные полиэтничные и полиязыковые группы на территории СССР. Тогда появилась графа и термин — национальность.Такое определение как нация появилось в 15-16 веках и в первую очередь связано с европейской культурой.
Сейчас мы употребляем этот термин и в отношении других культур и государств — все это влияние европейцев на остальной мир.
У проведенні заходів, присвячених Дню пам’яті та примирення, бажано застосовувати фрагменти художніх, публіцистичних, автобіографічних творів. Вони сприятимуть уведенню учнів в історичну обстановку, відтворенню епохи, переживанню атмосфери війни та кризових умов, в яких опинилися люди. Використання яскраво забарвлених розповідей про минуле, що мають приховані суб’єктивні смисли, в невимушеній формі підвищать емоційне сприйняття школярами матеріалу, підсилять його виховний вплив, доповнять формування особистісно-ціннісного ставлення до історичної події.
Для надання заходам “живого” струменя пропонуємо, наприклад, за період кінець 30-х – середина 40-х років ХХ століття використовувати уривки з романів Івана Багряного “Людина біжить над прірвою” та “Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами”, “Дума про невмирущого” Павла Загребельного, “Вогняні стовпи” Романа Іваничука. Віра в силу українського народу була основною темою творчості Олеся Гончара. Не слід забувати й про те, що письменник і кінорежисер Олександр Довженко у роки війни фактично постав як самобутній прозаїк і емоційний публіцист. Його оповідання на воєнну тему (“Ніч перед боєм”, “Стій, смерть, зупинись!”, “Відступник”, “На колючому дроті”) яскраво доносять до читача ті буремні події.
Человек-это живое существо, обладающее даром мышления и речи создавать орудия и пользоваться ими в процессе общественного труда.
Каждый человек должен соблюдать закон, ведь любой человек хочет жить в свободной, богатой и развитой стране.
Человек не нарушает тех правил, которые были установлены его предками, придерживается их, совершая те или иные действия.
У каждого человека есть своя нация, своя фамилия, отчество, религия и т.д.
Национальность — это советское изобретение, которое должно было определить различные полиэтничные и полиязыковые группы на территории СССР. Тогда появилась графа и термин — национальность.Такое определение как нация появилось в 15-16 веках и в первую очередь связано с европейской культурой.
Сейчас мы употребляем этот термин и в отношении других культур и государств — все это влияние европейцев на остальной мир.
У проведенні заходів, присвячених Дню пам’яті та примирення, бажано застосовувати фрагменти художніх, публіцистичних, автобіографічних творів. Вони сприятимуть уведенню учнів в історичну обстановку, відтворенню епохи, переживанню атмосфери війни та кризових умов, в яких опинилися люди. Використання яскраво забарвлених розповідей про минуле, що мають приховані суб’єктивні смисли, в невимушеній формі підвищать емоційне сприйняття школярами матеріалу, підсилять його виховний вплив, доповнять формування особистісно-ціннісного ставлення до історичної події.
Для надання заходам “живого” струменя пропонуємо, наприклад, за період кінець 30-х – середина 40-х років ХХ століття використовувати уривки з романів Івана Багряного “Людина біжить над прірвою” та “Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами”, “Дума про невмирущого” Павла Загребельного, “Вогняні стовпи” Романа Іваничука. Віра в силу українського народу була основною темою творчості Олеся Гончара. Не слід забувати й про те, що письменник і кінорежисер Олександр Довженко у роки війни фактично постав як самобутній прозаїк і емоційний публіцист. Його оповідання на воєнну тему (“Ніч перед боєм”, “Стій, смерть, зупинись!”, “Відступник”, “На колючому дроті”) яскраво доносять до читача ті буремні події.