1) Прочитати текст.
2) Якщо потрібно поставити щось наприклад кому, тире, двокрапку.
3) Написати де ви поставили кому, тире, двокрапку.
Повість "Шинель" була написана у 1842 році. Головний герой цієї повісті є Акакій Акакійович Башмачкін. На початку твору Гоголь дає нам зрозуміти, що Акакій Акакійович був "маленькою людиною". Гоголь навмисно дає нам непевні характеристики Акакія Акакійовича: в "одному департаменті", "один чиновник", "трохи рябуватий", "трохи рудуватий" влаштувався на службу, і "цього ніхто не міг пригадати". Чиновник щоденно ходить на службу, ретельно переписує папери. Здається, сам автор вражений тим, що духовний світ Башмачкіна настільки обмежений, — чиновник бачить сенс свого існування в переписуванні літер. Він з приємністю пригадує день, що минув, сподівається на завтрашній, зворушено посміхається. І коли Гоголь повідомляє читачеві про низький чин свого героя ("вічний титулярний радник"), то цим ніби визначає фатальність усіх подій, що будуть пов'язані з життям цієї людини.
У маленької людини з'являється ціль: придбати нову шинель тому, що стару не можна було відремонтувати. Ця ціль захопила Башмачкіна, що він ладен терпіти від колег і насмішки, і образи. Герой відмовлявся від усього, що б накопити достаточно грошей для покупки нової шинелі. Через деякий час Акакій назбирав гроші на потрібний одяг. Коли "маленька людина" прийшла у департамент всі вибігли в швейцарську дивитися шинель. Акакій говорив що це не нова шинель, але його виручив колега по роботі за всіх відсвяткувати свій день народження. Щастя Башмачкіна тривало не довго. Коли він повертався додому, його зустріли якісь люди. Вони зняли шинель, дали стусана, і кинули його у сніг.
Куди тільки він не звертався за до усюди зустрічав лише байдужість, зневагу й крик, бо своїм виглядом "маленької людини" він створював враження жалюгідного створіння.
І ось Акакій Акакійович помер. "І Петербург залишився без Акакія Акакійовича, нібито в ньому його ніколи й не було. Щезла і зникла істота, ніким не захищена, нікому не дорога, ні для кого не цікава".
Коли "Генерал" дізнався, що Акакія бульше не має, йому стало шкода Башмачкіна. Він навіть перестав говорити фрази: "Як ви посміли? Чи знаєте ви, з ким розмовляєте? Чи розумієте, хто стоїть перед вами?".
Незабаром Петербургом розповзлися чутки, що біля Калінкіного мосту почав з'являтися уночі привид — "мрець у вигляді чиновника", який шукає якусь утрачену шинель і зриває з пліч перехожих шинелі, "не зважаючи на чин і звання". Один із департаментських чиновників бачив привид на власні очі й упізнав у ньому Акакія Акакійовича.
Одного разу привид ухопив генерал за комів і сказавши "Я нарешті упіймав тебе саме твоя шинель мені потрібна".
Чи випадково Гоголь назвав Башмачкіна Акакієм? Напевно, що ні, бо в перекладі з грецької ім'я Акакій означає "незлобливий". Батька Акакія теж звали Акакій автор ніби подвійно підкреслює характеристику головного героя.
Башмачкін не міг протистояти нахабству й брутальності в реальному житті. Протест його виявився після смерті — таким фантастичним прийомом Гоголь скористався, щоб привернути увагу знов-таки не стільки до Акакія Акакійовича, як до тих, хто має високий чин — до "високих осіб".
Алтай – это музыка жизни. Созвучие сотен голосов ручейков и рек, переливчатые трели миллионов птиц, ласковый шепот ветра, разноголосые песни диких животных и мягкий напев растений, ароматы пестрых и броских цветов, благоухание трав, величественный вид остроконечных гор и милая красота бескрайних равнин, золотые поля пшеницы и многовековые леса, чистое высокое небо и кристальная мудрая вода, и дух свободы, витающий везде, и спокойствие и умиротворение, которыми пропитана эта Земля. Все это сливается здесь в симфонию мира и гармонии.
Алтай – волшебный, сказочный край. Впервые попав сюда, даже самый чёрствый человек не сможет остаться равнодушным к красотам природы. Каждый здесь найдет то, что придется ему по душе. Снежные пики, устремляющиеся в облака или бескрайние равнины, звонкие ручейки и реки или грохочущие водопады.
Но вся эта красота очень хрупка. Все может в один миг рассыпаться на миллионы осколков, если мы не сохраним, если мы не сбережем, если мы не научимся жить в гармонии с собой, ведь именно из-за не согласия с самим собой человек поступает не верно: губит природу и себя. Некоторые люди говорят: «Да, засорение окружающей среды опасно, неправильно, вредно!». А потом идут и мусорят: «Один фантик или бутылка ничего не изменят!». И вот оно, разногласие, дисгармония. Но как достичь гармонии? Прежде всего, нужно обратиться к своему сердцу. И оно подскажет, что здесь нужна любовь. Любовь, которая мир. Любовь к природе, к Родине, к нашему дому - маленькой планете Земля, которая нас приютила и к людям, которые тебя окружают. Но в наше время ни в школе, ни дома не учат любить окружающий мир таким, какой он есть. И пока мы этому ни научимся, мы не сможем сохранить и природу, потому что здесь нужны усилия всех людей, объединенных любовью к своему дому.
1) В музеях, художестные картины, галерии.
2) вопрос. По динамике искусства можно разделить на пространственные и временные. Временные искусства – это те виды искусства, которые распространяются во времени, а именно: музыка, танец, мимика.
3)Конструктивные – это архитектура и дизайн: искусства художественной постройки создают и организуют пространственно-предметную среду нашей жизни
Декоративные или ДПИ- от слова «декор» - украшать. Ему необходимы изображения, которые превращаются в орнаменты и знаки.
Декоративно-прикладное искусство - вид творческой деятельности по созданию предметов быта, предназначенных для удовлетворения утилитарных и художественно-эстетических потребностей людей.
К декоративно-прикладному искусству относятся изделия, выполняемые из разнообразных материалов и с различных технологий. Материалом для предмета ДПИ может служить металл, дерево, глина, камень, кость. Весьма разнообразны технические и художественные приемы изготовления изделий: резьба, вышивка, роспись, чеканка и др. Основная характерная особенность предмета ДПИ - декоративность, заключающаяся в образности и стремлении украсить, сделать лучше, красивее.
Общее то, что эти искусства художественные и служат утилитарным потребностям людей жизнь .
Относятся к пространственным видам искусства.
Разница в назначении. У дизайна промышленная основа, у декоративных ручной художественный труд.
Архитектура строения для жизнедеятельности людей, декоративные украшают предметы быта, одежду.