1. Прочитай початок оповідання Марійки Підгірянки,
сад звеселяла. Та зловила дівчинка пташку співучу, та все-
На зеленій гілці пташка співала. Мила, звучна співанка
Не їсть, не п'є пташка, сидить тихенько, опустила криль-
Чому не хочеш, пташечко, їсти і пити? Чи в золотій
На зеленій гілочці любо співати, а в золотій кліт
треба вмирати... Бо в садку на гілці вільно я жила
Уява і здоров'я
Склади і запиши кінцівку цієї історії.
дила у клітку блискучу. І дає їй їсти, водичку носить.
Співай мені співанки! пташечку ця, ниє серденько.
кліточці зле тобі жити?
а золота клітка
моя могила.
Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...
Объяснение: