1. Рідну мову ніколи не можна замінити чужою, бо це означало б, що народу прищепили чуже серце, вселили чужу душу.
2. Мова народу – кращий, що ніколи не в’яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. (К. Ушинський)
Зазначити вид підрядності і визначити вид кожної підрядної частини.
У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги. Образи тітки Едлі та дядька Сікстена Опікуни Mio; не любили хлопчиків; крикливі, постійно сердиті; жадібні; не любили дитячого сміху; жорстокі; постійно ображали Mio; байдужі до долі хлопчика. Образ Юм-Юма Зовнішність — хлопчик дев’яти років, із каштановим чубом та карими очима. Соціальне становище — син садівника. Вчинки — готовий прийти на до Риси характеру: добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, веселий, безкорисливий у дружбі, щедрий, підтримає у складній ситуації, вміє берегти таємниці. Образ тата-короля Тато Mio є королем Країни Далекої. Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король дуже любить природу та свій сад. Проте, найбільше він любить свого сина і слухати, як він сміється у саду («…Я люблю пташиний спів, люблю музику своїх срібних тополь, але найдужче люблю слухати, як сміється в садку мій син…») Король щедрий і люблячий батько, підтвердженням цього є той факт, що як тільки він дізнався, що Mio любить коней, то подарував синові золотогривого Міраміса. Mio уже не боїться свого батька, він йому цілковито довіряє. («…Хоч би що я зробив, він дивитиметься на мене ласкавими очима так, як дивився тепер…»). Образ Като Като – жорстокий лицар. Вперше про нього Міо почув від Юм-Юма. «І коли він сказав ці слова, навколо ніби дмухнуло крижаним холодом, і Міраміс затремтів. І мене теж обсипало морозом, коли я вимовив ці слова. – Атож, жорстокий лицар Като,- сказав Юм-Юм, а Міраміс заіржав так, що голос його став схожий на крик». Нонно, пастушок, розповів, що його братів забрав Като. «На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче хто його вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година». Батько-король розповів Міо про Землю Чужинецьку, що там живе лицар Като. «Коли він вимовив його ім’я, по трояндовому садку ніби промчав лихий вихор. Білі пташки поквапились до своїх гнізд. Жалібник голосно закричав і замахав великими чорними крильми. Багато трояндових квіток миттю зів’яло… І тієї миті в срібних тополях загуло, ніби від бурі. Багато листя з них попадало, і коли воно летіло додолу, здавалося, ніби хтось плакав». Хлопчик Їрі розповів, що його сестричку забрав лицар Като. «Коли він вимовив те ім’я, повітря навколо нас стало холодне, мов крижане. Високий соняшник миттю зів’яв і всох, а метелики, що літали навкруги, попадали і вже не підводились». Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам’яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като — не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам’яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам’яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/mio-miy-mio-golovni-geroyi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань
Объяснение:
ответ: ТЕХНИКА БРОСКОВ .Наиболее рас следующие приемы штрафных бросков: двумя руками снизу, двумя руками от груди и одной рукой от плеча. Любым из этих приемов можно добиться высокой результативности. Бросок двумя руками снизу — самый Им легче всего добросить мяч до корзины. Как же он выполняется? Прицеливаясь, игрок приседает, внимательно смотрит на кольцо корзины. Мяч обхватывается свободно расставленными пальцами. Руки без напряжения опущены вниз. Выпрямляя ноги, игрок выносит руки вперед. Как только руки поднимутся до высоты плеч, нужно кистями придать мячу обратное вращение и тут же выпустить мяч с кончиков пальцев. Руки же продолжают двигаться вверх. Сопровождать мяч руками следует свободно, без напряжения. Это очень важно для достижения точности броска. Бросок двумя руками снизу .Бросок двумя руками от груди тоже рас Им предпочитают пользоваться женщины и подростки. Выполняя такой бросок, игрок обхватывает мяч расставленными пальцами (но не точно по сторонам, а ближе к груди) и держит согнутыми руками перед собой. Одна нога для устойчивости отставляется немного назад. Небольшое приседание замаху. Бросок происходит за счет полного выпрямления рук и опорной ноги (или обеих ног). Все эти движения нужно делать не рывком, а мягко, без напряжения. Мяч выпускается с кончиков пальцев. Бросок двумя руками от груди .Бросок одной рукой от плеча . Он лучше удается тем игрокам, у кого большая кисть. Поэтому таким приемом пользуются преимущественно мужчины. При замахе мяч кладут на ладонь правой руки, а снизу поддерживают его левой рукой. Рука с мячом сгибается в локте так, чтобы предплечье оказалось в вертикальном положении и служило опорой для мяча. Тяжесть тела распределяется равномерно на обе ноги. Когда мяч поднят примерно на уровень головы, он остается только на правой руке, которая безостановочно вытягивается вперед-вверх. В темпе движения руки выпрямляются ноги, и, наконец, мяч отделяется от кончиков пальцев. В заключение броска кисть, направляя мяч в полет, мягко сгибается, как бы повисает. Бросок одной рукой от плеча .Лучшая точка прицеливания при бросках любым приемом — передняя часть кольца. Надо стараться бросать так, чтобы мяч летел по пологой траектории и опускался в корзину, не задевая щита.Выбрав для себя определенный прием, игрок должен научиться выполнять его правильно. В этот период очень важно с тренера или опытных игроков устранить все замеченные недостатки, иначе, если они войдут в привычку, от них будет трудно избавиться. Упражняться можно сериями по 10—15 и больше бросков. Лучше всего такие упражнения Проводить в парах, по очереди: один бросает, другой у щита ловит мяч и возвращает товарищу. Если игрок будет тренироваться в штрафных бросках не только во время занятий команды, но и самостоятельно, дело у негр быстро пойдет на лад. После того, как техника штрафного броска в основном усвоена, приступайте к упражнениям в условиях, приближенных к игровой обстановке. На этой стадии тренировки лучше бросать короткими сериями (по 1—2 броска). Тут можно проводить соревнования игроков на меткость бросков. Форм таких соревнований много. 1. Группа тренирующихся делится на две команды (можно и на три, четыре — по количеству щитов). Игроки выполняют поочередно штрафные броски (каждый— по 2 раза). Выигрывает команда, игроки которой добьются большего количества попаданий. Повторить упражнение 4 раза, меняясь щитами. 2. Соревнование нескольких команд. Каждый игрок выполняет по 2 броска. Через две минуты команды меняются щитами. Побеждает команда, набравшая за установленное время больше очков. 3. Лично-командное соревнование снайперов баскетбола. Игроки делятся на команды по количеству щитов. Каждый игрок выполняет штрафные броски подряд до первого промаха. Затем подсчитывается число попаданий каждого игрока и общее количество попаданий каждой группы. Таким образом определяются и лучший снайпер и лучшая группа. Воспитывать волю игроков лучше всего в двусторонней игре, проводя ее с такими примерно условиями: 1. Когда игрок получает право на два штрафных броска, второй бросок он выполняет только в том случае, если добился результата в первый раз. 2. Если игрок попал оба раза, мяч вводит в игру его же команда. 3. В случае двух промахов при штрафных бросках игрок заменяется. 4. Если игрок метко выполнил оба броска, команде засчитывается 4 очка. 5. Когда в тренировке участвуют не две, а три или больше команд, замену команды в двусторонней игре проводить не по времени, а после того, как ее игроки промахнутся пять раз при штрафных бросках. Для выработки уверенности в штрафных бросках надо в них тренироваться в разное время (перед занятием команды, во время занятия и после его окончания), при различной степени утомления игроков.
Объяснение:
тут должно что-то быть.