Картина «Рождение Венеры» Сандро Боттичелли была написана, как полагает большинство историков, для Лоренцо Медичи — двоюродного брата герцога Флоренции. Так же, как и другое произведение Боттичелли, «Весна», картина хранилась на вилле Кастелло, которой владел Медичи в 1486 году. Моделью для центральной фигуры шедевра принято считать Симонетту Веспуччи — Несравненную и Прекрасную Симонетту, бывшую первой красавицей Флоренции. Эта девушка, за свою недолгую жизнь покорившая сердца многих, по свидетельству современников отличалась красотой, обаянием и кротким нравом.
У глибокому дитинстві, скільки себе пам'ятаю, я хотів/хотіла велосипед. Комусь подобалися тварини, комусь рослини чи мультфільми про крилатих дівчат, а у мене завжди перехоплювало дух від двоколісного чуда техніки.
Через декілька років я вирішив , що тільки мріяти замало. Так, я почав(ла) відкладати гроші, які мені щодня давали на карманні витрати.
І ось,вже через декілька місяців, ми з батьками поїхали купувати новенький велосипед. Я був дуже щасливий (ва), не тільки тому, що у мене тепер є моя мрія, я можу її тримати, а й тому, що я досяг цього сам(а).
Таким чином, хочу сказати, що не важливо, про що ти мрієш- завжди можна дійти до своєї мети,якщо трішечки захотіти.А зараз мені час , я їду на велопрогулянку . Дякую за увагу.
Картина «Рождение Венеры» Сандро Боттичелли была написана, как полагает большинство историков, для Лоренцо Медичи — двоюродного брата герцога Флоренции. Так же, как и другое произведение Боттичелли, «Весна», картина хранилась на вилле Кастелло, которой владел Медичи в 1486 году. Моделью для центральной фигуры шедевра принято считать Симонетту Веспуччи — Несравненную и Прекрасную Симонетту, бывшую первой красавицей Флоренции. Эта девушка, за свою недолгую жизнь покорившая сердца многих, по свидетельству современников отличалась красотой, обаянием и кротким нравом.
Объяснение:
У глибокому дитинстві, скільки себе пам'ятаю, я хотів/хотіла велосипед. Комусь подобалися тварини, комусь рослини чи мультфільми про крилатих дівчат, а у мене завжди перехоплювало дух від двоколісного чуда техніки.
Через декілька років я вирішив , що тільки мріяти замало. Так, я почав(ла) відкладати гроші, які мені щодня давали на карманні витрати.
І ось,вже через декілька місяців, ми з батьками поїхали купувати новенький велосипед. Я був дуже щасливий (ва), не тільки тому, що у мене тепер є моя мрія, я можу її тримати, а й тому, що я досяг цього сам(а).
Таким чином, хочу сказати, що не важливо, про що ти мрієш- завжди можна дійти до своєї мети,якщо трішечки захотіти.А зараз мені час , я їду на велопрогулянку . Дякую за увагу.