в зависимости от направленности (подсолнечника, растительный свет комната
рост поступлений жагынын особо много, т. б.) через мұртшалары қасындағысы
плющ на другом растении
C) невидимость при наложении органов более высокой стадии
микроорганизмы очень интенсивны, разделяясь на две части, чтобы оставить потомство
увеличивается. У растений есть три разных размножения: однополые, бесполые.
еспе члены аркылы кебеу,
D) взаимодействие организма с окружающей средой, в результате которого организм в первую очередь получает необходимые для своего существования вещества
E) физические или химические свойства окружающей среды
Середньовіччя — період в історії Європи від падіння Римської імперії (5 століття) до епохи Відродження (початок 16 століття). Культура середніх віків характеризується такими основними рисами:
– панівна роль релігії та церкви в суспільстві. Людина розглядається як гріховна істота, яка потребує, насамперед, порятунку душі, очищення перед Богом. Роль мистецтва часто розглядається тільки як іб прославити Бога. Церкви ж приписується роль єдиного посередника між людьми та Богом.
– духовне, божественне протиставляється тілесному, «низькому», тлінному. Антична культура не знала цього розколу. Середньовічна ж культура обирає духовне.
– втрачено багато досягнень античності. Проте зародилися та розвинулися національні культури народів Європи, що базувалися на фольклорі.
У феодальному середовищі виникає лицарська культура. Лицарський кодекс відображений у жанрах літератури, які виникають у середні віки. Ці жанри створюють культ Прекрасної Дами, високих почуттів, благородства, військової доблесті. Це лицарські або ж «куртуазні» романи, лірична поезія трубадурів., яка виконувалася співцями народною мовою. Найпопулярніші сюжети — про короля Артура та лицарів «Круглого столу», лицаря Ланселота, Трістана та Ізольду.
Вперше виникає вища освіта – перші європейські университети.
Великим досягненням середньовіччя стала також готична архітектура (собор Паризької Богоматері). Головна особливість готичної архітектури — спрямованість будівлі угору, до небес, легкість, «відірваність» від землі.
Видатні представники: у архітектурі та живопису – Мікеланджело Буонаротті, Ієронім Босх, Лоренцо Берніні, Леонардо да Вінчі, Андрій Рубльов та інші. В літературі – Джефрі Чосер, Фома Аквінський (філософ), Джованні Бокаччо, Данте Аліг’єрі та інші.
Так, мене вразила література середньовіччя, тому що дуже багато цікавого можливо дізнатися читаючи про її історію.
Объяснение:
как-то так вот, можно скоротитть предложения, если нужно быстро писать.
Сосруко, герой адыгского нартского эпоса. Сосруко рождён из камня, который оплодотворил пастух, воспылавший страстью к Сатаней. По Сатаней Тлепш извлёк из камня раскалённого железного мальчика и окунул его семь раз в воду: только бёдра (вариант: колени), схваченные клещами, остались незакалёнными. Сосруко выступает как культурный герой. Он возвращает (что равносильно добыванию) нартам, огонь и семена проса, похищенные Иныжем и Еминежем, одаривает людей напитком сано, отнятым им у богов. Сосруко часто действует, прибегая к хитрости, а также с магии. В образе Сосруко проявляются черты солярного божества: верх его шапки - солнце, он - обладатель талисмана, сверкающего, как солнце. У Сосруко прослеживаются также в рудиментарной форме некоторые функции демиурга, свойственные богу солнца (см. Тхаи Тхашхо). Покидая земной мир, Сосруко наделяет (вариант: просит Тха наделить) характерными особенностями некоторых животных и птиц. Целебные воды Кавказа - это слезы Сосруко, плачущего от невозможности вернуться из-под земли на землю.
Сосруко и его коня Тхожея губят нарты (варианты: нарты совместно с иныжами; иныжи), выведавшие их уязвимые места через старуху Барамбух (вариант - Уорсар). Она превращается в золотой шлем (или плеть), который поднимает с дороги Сосруко и надевает на голову. Из разговора Сосруко с Тхожеем Барамбух узнаёт их тайну. Когда Сосруко явился к месту состязания (Харама-ошха, «Харама-гора»), нарты предложили ему отразить мсан-шарх коленями (бёдрами). Сосруко подставляет колени, и жан-шарх перерезает его ноги. Нарты закапывают Сосруко живым в землю (вариант: добивают раненого Сосруко), и он продолжает жить под землёй. Каждую весну он стремится вырваться в земной мир, чтобы уничтожить всех, кто чинит на земле несправедливость.
Поверья связывают с именем Сосруко огромные камни в верховьях Инжиджа, в верховьях Псыжа, одну из канав в Баксанском ущелье, сохранивших якобы следы меча Сосруко, копыт его коня. Род Кардановых (Кабарда) считает Сосруко своим предком (при упоминании имени героя в знак почитания его все встают). У старшей женщины рода хранится «полотенце Сосруко» (которым герой перевязал свои раненые колени), обладающее, как считают, магической силой (исцелять больного, вызывать дождь).
Середньовіччя — період в історії Європи від падіння Римської імперії (5 століття) до епохи Відродження (початок 16 століття). Культура середніх віків характеризується такими основними рисами:
– панівна роль релігії та церкви в суспільстві. Людина розглядається як гріховна істота, яка потребує, насамперед, порятунку душі, очищення перед Богом. Роль мистецтва часто розглядається тільки як іб прославити Бога. Церкви ж приписується роль єдиного посередника між людьми та Богом.
– духовне, божественне протиставляється тілесному, «низькому», тлінному. Антична культура не знала цього розколу. Середньовічна ж культура обирає духовне.
– втрачено багато досягнень античності. Проте зародилися та розвинулися національні культури народів Європи, що базувалися на фольклорі.
У феодальному середовищі виникає лицарська культура. Лицарський кодекс відображений у жанрах літератури, які виникають у середні віки. Ці жанри створюють культ Прекрасної Дами, високих почуттів, благородства, військової доблесті. Це лицарські або ж «куртуазні» романи, лірична поезія трубадурів., яка виконувалася співцями народною мовою. Найпопулярніші сюжети — про короля Артура та лицарів «Круглого столу», лицаря Ланселота, Трістана та Ізольду.
Вперше виникає вища освіта – перші європейські университети.
Великим досягненням середньовіччя стала також готична архітектура (собор Паризької Богоматері). Головна особливість готичної архітектури — спрямованість будівлі угору, до небес, легкість, «відірваність» від землі.
Видатні представники: у архітектурі та живопису – Мікеланджело Буонаротті, Ієронім Босх, Лоренцо Берніні, Леонардо да Вінчі, Андрій Рубльов та інші. В літературі – Джефрі Чосер, Фома Аквінський (філософ), Джованні Бокаччо, Данте Аліг’єрі та інші.
Так, мене вразила література середньовіччя, тому що дуже багато цікавого можливо дізнатися читаючи про її історію.
Объяснение:
как-то так вот, можно скоротитть предложения, если нужно быстро писать.
Сосруко, герой адыгского нартского эпоса. Сосруко рождён из камня, который оплодотворил пастух, воспылавший страстью к Сатаней. По Сатаней Тлепш извлёк из камня раскалённого железного мальчика и окунул его семь раз в воду: только бёдра (вариант: колени), схваченные клещами, остались незакалёнными. Сосруко выступает как культурный герой. Он возвращает (что равносильно добыванию) нартам, огонь и семена проса, похищенные Иныжем и Еминежем, одаривает людей напитком сано, отнятым им у богов. Сосруко часто действует, прибегая к хитрости, а также с магии. В образе Сосруко проявляются черты солярного божества: верх его шапки - солнце, он - обладатель талисмана, сверкающего, как солнце. У Сосруко прослеживаются также в рудиментарной форме некоторые функции демиурга, свойственные богу солнца (см. Тхаи Тхашхо). Покидая земной мир, Сосруко наделяет (вариант: просит Тха наделить) характерными особенностями некоторых животных и птиц. Целебные воды Кавказа - это слезы Сосруко, плачущего от невозможности вернуться из-под земли на землю.
Сосруко и его коня Тхожея губят нарты (варианты: нарты совместно с иныжами; иныжи), выведавшие их уязвимые места через старуху Барамбух (вариант - Уорсар). Она превращается в золотой шлем (или плеть), который поднимает с дороги Сосруко и надевает на голову. Из разговора Сосруко с Тхожеем Барамбух узнаёт их тайну. Когда Сосруко явился к месту состязания (Харама-ошха, «Харама-гора»), нарты предложили ему отразить мсан-шарх коленями (бёдрами). Сосруко подставляет колени, и жан-шарх перерезает его ноги. Нарты закапывают Сосруко живым в землю (вариант: добивают раненого Сосруко), и он продолжает жить под землёй. Каждую весну он стремится вырваться в земной мир, чтобы уничтожить всех, кто чинит на земле несправедливость.
Поверья связывают с именем Сосруко огромные камни в верховьях Инжиджа, в верховьях Псыжа, одну из канав в Баксанском ущелье, сохранивших якобы следы меча Сосруко, копыт его коня. Род Кардановых (Кабарда) считает Сосруко своим предком (при упоминании имени героя в знак почитания его все встают). У старшей женщины рода хранится «полотенце Сосруко» (которым герой перевязал свои раненые колени), обладающее, как считают, магической силой (исцелять больного, вызывать дождь).
Соответствия Сосруко: абхазский Сасрыква, осетинский Сослан