2. що розпові історичні джерела про напрями зовнішньополітичної діяльності «сонця руїни» - гетьмана петра дорошенка? 1. з листа гетьмана петра дорошенка до московського вельможі василя тяпкіна (січень 1668 р.): «ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє, і обидва монархи вмовилися між собою, що будуть нас викорі ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом ці міста дісталися вам не вашою силою, а божою поміччю й нашою кров’ю та відвагою. ми хоча вівці, але вівці христові, його кров’ю викуплені, а не безсловесні. часто від ваших московських людей можна почути таку думку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно так не буде! не допустив нас господь у таку неволю. знає король, що предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло з’єдналися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяженим. а того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли». 2. з листа гетьмана п. дорошенка до олексія михайловича (1671 р.): « православного государя, царя за главу собі з самого початку є неправда у тому, що санджаки, тобто знаки від царя турецького мені, і підручному мені війську дані. насправді ж, щадячи цілісність всієї украйни, захищаючи від розорення церкви божі і відводячи людей згубу, часом я роблю те, чого не хочу: коли б ми не прийняли тих знамен турецьких й, будучи близько них, спротивилися їх волі, тоді треба було б нам із сильними бусурманами брань мати, але на це є ми немічними». 3. з повідомлення львівського єпископа йосифа шумлянського (березень 1671 р.) «петро дорошенко дуже зміцнився, абсолютно в них панує й користується все народною любов’ю. перебуваючи там, хоча скаржився перед різними особами на непотрібну дорогу до чигирина, а також під час повернення назад не чув про нього жодного поганого слова. ці люди не хлопи, а самостійний народ. зникли вже там грубіянство, тиранство, пияцтво й інші варварства. нараду з тукальським проводить уночі, або вранці. достатки, пишність помітні - все це не як у козацького гетьмана, а як у найбільшого польського пана». • 1. про яку подію йдеться в джерелі № 1? • яким є ставлення гетьмана до цієї події, що він засуджує й до чого закликає? • 2. як гетьман пояснює причини прийняття турецької зверхності (джерело № 2)? • 3. як тексти листів свідчать про позицію гетьмана? • 4. яке місце в перебігові руїни відігравали обидві події? працюймо самостійно. завдання 2. на основі наведених уривків з джерел, доведіть або спростуйте 2-3 аргументами слушність оцінки гетьмана петра дорошенка як «сонця руїни».
Древнетюрская писменность-письменность, применявшаяся в Центральной Азии для записей на тюркских языках в древности.Древнетюркская письменность использовалась литературным языком того времени, который также называется языком орхоно-енисейских надписей.Письменность, как правило, возникает там, где в ней появляется хозяйственная необходимость. Так, например, ассирийские и вавилонские глиняные таблички, в основном, записи о наличии того или иного товара, количестве кувшинов и т.п. или долговые или прочие записки. Древние тюрки в этом смысле не были оригинальны, а писали на деревянных дощечках, называемых "жазба", на них ножом вырезались надписи о количестве людей, лошадей, податей и скота. Но письменность была не только у хуннов, но еще у скифов. Так византийский историк Менандр рассказывает о том, что тюркский посол, согдиец Маниах, привез послание от кагана, написанное "скифскими письменами".