Доклад о солдате который служил на войне: 624-го штурмового авиационного Молодечненского полка. Родился 18 сентября 1918 года в поселке Соколовой (бывши. С. Разбойщина) Сармановского района, Татарии. Русский. Окончил среднюю школу и военное авиационное училище. С 1940 по 1960 год служил в Советской Армии. С мая 1943 года до победы над Германией в Великой Отечественной войне сражался в составе 15, 3, 1 и 2-й воздушных армий на Брянском, 1 и 2-м Прибалтийских, 3-м Белорусском и 1-м Украинском фронтах. Принимал участие в Курской битве, освобождении Брянской и Псковской областей, Белоруссии, Литвы, Латвии, Польши, разгроме врага на территории Германии. За боевые отличия и безупречную службу в Советской. Армии награжден тремя орденами Красного Знамени (1943, 1944, 1945), орденами Александра Невского (1944), Отечественной войны 2-й степени (1943), медалями "За боевые заслуги" (1950), "За взятие Берлина" и четырьмя другими медалями. Звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали "Золотая Звезда" Александру Дмитриевичу Путину присвоено 17 июня 1945 года за 130 боевых вылетов на штурмовике Ил-2, нанесение большого урона противнику и проявленные при этом доблесть и мужество. После войны А.Д. Путин - подполковник запаса, жил и работал в г. Рязани. Высокое летное мастерство, отличное знание материальной части, инициатива, и смелость в бою быстро выдвинули Александра Путина в число лучших летчиков части. После месячного пребывания на фронте он уже самостоятельно водил в бой большие группы штурмовиков и выполнял ответственные боевые задания. 31 августа 1943 года шестерке "илов" под командованием Путина была поставлена задача нанести удар по железнодорожным эшелонам на узловой станции Навля. Сделав круг над аэродромом, штурмовики устремились на запад. Наши войска наступали, фашисты, вели сдерживающие бои на промежуточных рубежах, стремясь организованно отойти за Днепр, вывезти из оставляемых районов награбленное имущество. Линия фронта четко определялась орудийными вспышками и многочисленными пожарами. Отступая, гитлеровцы сжигали села, разрушали промышленные предприятия. При подходе к станции открыли огонь зенитки. Земля сверкала - пальба с каждой секундой становилась все сильнее. Самолет Путина подкинуло взрывом, но летчик не изменил курса. На станции стояли три эшелона, один из них "на парах" и вот-вот должен был тронуться в сторону хутора Михайловского. На него-то и нацелил свою группу ведущий... Одна из сброшенных Путиным бомб попала в паровоз. Его товарищи подожгли несколько крытых вагонов. С бреющего полета летчики обстреляли из пушек следующий эшелон, а затем заходили на цель еще три раза. Израсходовав боеприпасы, "илы" легли на обратный курс. В это время на станции Навля грохнул сильнейший взрыв, вызвавший многочисленные пожары. Позднее стало известно, что группа Путина уничтожила два паровоза, 23 вагона, взорвала склад боеприпасов, разрушила два станционных здания и входные стрелки. Работа железнодорожного узла была парализована до прихода наших войск. Памятным для Путина был боевой вылет 14 февраля 1945 года, когда войска 1-го Украинского фронта начали операцию с целью окружения бреславльской группировки противника. В этот день восемь "илов" под командованием Путина нанесли бомбоштурмовой удар по резервам немцев, выдвигавшимся для нанесения контратаки в направлении деревни Гайдерсдорф. Пять, раз штурмовики заходили на цель. Снайперским огнем "илов" было сожжено 20 автомашин, два танка и уничтожено до роты гитлеровцев. За отличное выполнение боевого задания всем летчикам, участвовавшим в этой операции, была объявлена благодарность Военного совета 5-й гвардейской армии. 92 раза водил Путин группы от 6 до 24 штурмовиков и каждый раз успешно выполнял боевые задания.
Дон Кіхот і Санчо Панса: дві життєві позиції, два світобачення
(за романом М. Сервантеса "Дон Кіхот")
Великий іспанський письменник та гуманіст Мігель Сервантес жив у ті часи, коли скінчилися гуманістичні ілюзії. Тому роман про Дон Кіхота — це не тільки пародія на безглузді лицарські романи XVI століття, але й смілива переоцінка традиційних гуманістичних цінностей. Під пером Сервантеса ожила Іспанія соціальних контрастів, бідна й багата, працьовита та лінива, благородна та користолюбна.
Дон Кіхот зовсім не схожий на героя лицарських романів — привабливого юнака, для якого пошуки слави та грошей становили сенс життя. Він справжній подвижник, готовий боротися за справедливість, за земне щастя для всього людства. Щоправда, усі зусилля Дон Кіхота були марними. Золота доба не повернулася на землю. І все-таки Дон Кіхот продовжував іти за своєю мрією разом з вірним супутником Санчо Пансою. Цей добрий чолов'яга був бідним землеробом, який мешкав в одному селищі з Дон Кіхотом. Сподіваючись розбагатіти, він погоджується бути зброєносцем лицаря з Ламанчі. Простодушність у нього поєднується з хитрістю, а наївність — з практичним поглядом на життя. Лицарські ідеали далекі від його мужицького світогляду. Стадо баранів для нього просто стадо баранів, а не військо великого імператора Аліфанфарона, правителя острова Трапобани, як це уявлялося Дон Кіхоту. На відміну від романтичних зброєносців, він зовсім позбавлений войовничого духу. Це мирний, недурний, корисливий чоловік, якому зовсім не потрібна слава. Санчо Панса полюбляє гарно поїсти і добре поспати. Він радіє, коли в нього є гроші, а удари долі змушують його нудьгувати за рідною домівкою.На перший погляд здається, що Дон Кіхот і Санчо Панса дуже різняться своїми світоглядними позиціями, характером, зовнішнім виглядом. Проте, їх товариськість, любов та повага один до одного не можуть не подобатися. Санчо Панса також має риси донкіхотства, хоча вони і не помітні з першого погляду.
У сцені, коли Санчо Панса отримує посаду губернатора, його образ розкривається повністю. Розум, державна мудрість, нечувана чесність допомагають зброєносцю Дон Кіхота справедливо правити. Свою першочергову задачу він бачив у тому, щоб очистити острів від нероб та до селянам підняти сільське господарство.
Дон Кіхот і Санчо Панса втілювали у собі найкращі людські якості, серед яких благородство, чесність та справедливість були найважливішими. Вони намагалися відновити золоту добу, домогтися земного щастя для всього людства, привнести духовність та романтизм у цей корисливий світ.
Дон Кіхота з'являлися у різних народів у всі часи. Донкіхотство можливе і у приватному, і у суспільному житті. Так гадав Сервантес, витягши це явище на світ божий з самої глушини іспанського життя.
624-го штурмового авиационного Молодечненского полка. Родился 18 сентября 1918 года в поселке Соколовой (бывши. С. Разбойщина) Сармановского района, Татарии. Русский. Окончил среднюю школу и военное авиационное училище. С 1940 по 1960 год служил в Советской Армии.
С мая 1943 года до победы над Германией в Великой Отечественной войне сражался в составе 15, 3, 1 и 2-й воздушных армий на Брянском, 1 и 2-м Прибалтийских, 3-м Белорусском и 1-м Украинском фронтах. Принимал участие в Курской битве, освобождении Брянской и Псковской областей, Белоруссии, Литвы, Латвии, Польши, разгроме врага на территории Германии. За боевые отличия и безупречную службу в Советской. Армии награжден тремя орденами Красного Знамени (1943, 1944, 1945), орденами Александра Невского (1944), Отечественной войны 2-й степени (1943), медалями "За боевые заслуги" (1950), "За взятие Берлина" и четырьмя другими медалями.
Звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали "Золотая Звезда" Александру Дмитриевичу Путину присвоено 17 июня 1945 года за 130 боевых вылетов на штурмовике Ил-2, нанесение большого урона противнику и проявленные при этом доблесть и мужество.
После войны А.Д. Путин - подполковник запаса, жил и работал в г. Рязани.
Высокое летное мастерство, отличное знание материальной части, инициатива, и смелость в бою быстро выдвинули Александра Путина в число лучших летчиков части. После месячного пребывания на фронте он уже самостоятельно водил в бой большие группы штурмовиков и выполнял ответственные боевые задания.
31 августа 1943 года шестерке "илов" под командованием Путина была поставлена задача нанести удар по железнодорожным эшелонам на узловой станции Навля. Сделав круг над аэродромом, штурмовики устремились на запад. Наши войска наступали, фашисты, вели сдерживающие бои на промежуточных рубежах, стремясь организованно отойти за Днепр, вывезти из оставляемых районов награбленное имущество. Линия фронта четко определялась орудийными вспышками и многочисленными пожарами. Отступая, гитлеровцы сжигали села, разрушали промышленные предприятия.
При подходе к станции открыли огонь зенитки. Земля сверкала - пальба с каждой секундой становилась все сильнее. Самолет Путина подкинуло взрывом, но летчик не изменил курса. На станции стояли три эшелона, один из них "на парах" и вот-вот должен был тронуться в сторону хутора Михайловского. На него-то и нацелил свою группу ведущий...
Одна из сброшенных Путиным бомб попала в паровоз. Его товарищи подожгли несколько крытых вагонов. С бреющего полета летчики обстреляли из пушек следующий эшелон, а затем заходили на цель еще три раза. Израсходовав боеприпасы, "илы" легли на обратный курс. В это время на станции Навля грохнул сильнейший взрыв, вызвавший многочисленные пожары.
Позднее стало известно, что группа Путина уничтожила два паровоза, 23 вагона, взорвала склад боеприпасов, разрушила два станционных здания и входные стрелки. Работа железнодорожного узла была парализована до прихода наших войск.
Памятным для Путина был боевой вылет 14 февраля 1945 года, когда войска 1-го Украинского фронта начали операцию с целью окружения бреславльской группировки противника. В этот день восемь "илов" под командованием Путина нанесли бомбоштурмовой удар по резервам немцев, выдвигавшимся для нанесения контратаки в направлении деревни Гайдерсдорф. Пять, раз штурмовики заходили на цель. Снайперским огнем "илов" было сожжено 20 автомашин, два танка и уничтожено до роты гитлеровцев. За отличное выполнение боевого задания всем летчикам, участвовавшим в этой операции, была объявлена благодарность Военного совета 5-й гвардейской армии.
92 раза водил Путин группы от 6 до 24 штурмовиков и каждый раз успешно выполнял боевые задания.
Дон Кіхот і Санчо Панса: дві життєві позиції, два світобачення
(за романом М. Сервантеса "Дон Кіхот")
Великий іспанський письменник та гуманіст Мігель Сервантес жив у ті часи, коли скінчилися гуманістичні ілюзії. Тому роман про Дон Кіхота — це не тільки пародія на безглузді лицарські романи XVI століття, але й смілива переоцінка традиційних гуманістичних цінностей. Під пером Сервантеса ожила Іспанія соціальних контрастів, бідна й багата, працьовита та лінива, благородна та користолюбна.
Дон Кіхот зовсім не схожий на героя лицарських романів — привабливого юнака, для якого пошуки слави та грошей становили сенс життя. Він справжній подвижник, готовий боротися за справедливість, за земне щастя для всього людства. Щоправда, усі зусилля Дон Кіхота були марними. Золота доба не повернулася на землю. І все-таки Дон Кіхот продовжував іти за своєю мрією разом з вірним супутником Санчо Пансою. Цей добрий чолов'яга був бідним землеробом, який мешкав в одному селищі з Дон Кіхотом. Сподіваючись розбагатіти, він погоджується бути зброєносцем лицаря з Ламанчі. Простодушність у нього поєднується з хитрістю, а наївність — з практичним поглядом на життя. Лицарські ідеали далекі від його мужицького світогляду. Стадо баранів для нього просто стадо баранів, а не військо великого імператора Аліфанфарона, правителя острова Трапобани, як це уявлялося Дон Кіхоту. На відміну від романтичних зброєносців, він зовсім позбавлений войовничого духу. Це мирний, недурний, корисливий чоловік, якому зовсім не потрібна слава. Санчо Панса полюбляє гарно поїсти і добре поспати. Він радіє, коли в нього є гроші, а удари долі змушують його нудьгувати за рідною домівкою.На перший погляд здається, що Дон Кіхот і Санчо Панса дуже різняться своїми світоглядними позиціями, характером, зовнішнім виглядом. Проте, їх товариськість, любов та повага один до одного не можуть не подобатися. Санчо Панса також має риси донкіхотства, хоча вони і не помітні з першого погляду.
У сцені, коли Санчо Панса отримує посаду губернатора, його образ розкривається повністю. Розум, державна мудрість, нечувана чесність допомагають зброєносцю Дон Кіхота справедливо правити. Свою першочергову задачу він бачив у тому, щоб очистити острів від нероб та до селянам підняти сільське господарство.
Дон Кіхот і Санчо Панса втілювали у собі найкращі людські якості, серед яких благородство, чесність та справедливість були найважливішими. Вони намагалися відновити золоту добу, домогтися земного щастя для всього людства, привнести духовність та романтизм у цей корисливий світ.
Дон Кіхота з'являлися у різних народів у всі часи. Донкіхотство можливе і у приватному, і у суспільному житті. Так гадав Сервантес, витягши це явище на світ божий з самої глушини іспанського життя.