3.Якія сэнсавыя адносіны выражае прыназоўнік у ў сказе: Ездзіў Сяргейка ў ягады і ў грыбы? 1) прасторавыя; 2) часавыя; 3) аб’ектныя; 4) прычынныя; 5) мэтавыя; 6) азначальныя дзеяння.
4.Адзначце словазлучэнні, у якіх прыназоўнікі выражаюць часавыя сэнсавыя адносіны: 1) стракацяць у бруснічніку; 2) спяваюць пад раніцу; 3) гойдацца на бярозках; 4) паліць у печы; 5) перапісваць пасля праверкі; 6) намоклы ад дажджу; 7) сляпы ад нараджэння.
5.Адзначце, у якіх словазлучэннях прыназоўнікі выражаюць азначальныя адносіны: 1) спяваць без акампанементу; 2) дом без дзвярэй; 3) вышынёй на тры метры; 4) дзяліць на часткі; 5) ключы ад машыны; 6) блузка з шоўку.
6.Вызначце, у якіх словазлучэннях прыназоўнік ад выражае сэнсавыя адносіны дзеяння: 1) заплакаць ад крыўды; 2) ад’ехаць ад берага; 3) віншаваць ад усяго сэрца; 4) залацісты ад сонца; 5) блізка ад вострава; 6) пісаць ад рукі.
7.Паводле паходжання прыназоўнікі падзяляюцца на складаныя і састаўныя; 2) невытворныя і вытворныя; 3) адназоўнікавыя, аддзеяслоўныя і адпрыслоўныя.
8.Адзначце невытворныя прыназоўнікі: 1) вакол; 2) дзеля; 3) замест; 4) па-над; 5) праз; 6) цераз.
9.Падкрэсліце ў сказах вытворныя прыназоўнікі: 1) Воддаль ад дарогі пад лесам пасвіўся статак; 2) На самай справе, чаго варта жыццё толькі дзеля задавальнення свайго! 3) Ну, наконт касцёла я не дужа спалохаўся. 4) Успомнілася, як мы пазнаёміліся з ім у часе перапынку на нейкай канферэнцыі. 5) “Жыў бы, каб не вайна”, – уставіў хуткі жаночы голас, мабыць, настаўніцы з
Образ Нори в творі “Ляльковий дім” уособлює – жінку турботливу, ласкаву і ніжну до дітей, чоловіка, лікара Ранка, служанки. Але це лише “вершина айсберга” насправді воно не така і щаслива… Образ Нори викликає бажання співчувати цій жінці, дивуватися її безпорадності, зрозуміти її дії, але ж ніяк не засуджувати її.
Нора Хельмер – центральний персонаж п’єси “Ляльковий дім”, дружина адвоката Хельмера, має, здається, все необхідне для щастя: коханого чоловіка, дітей, будинок. Щасливо проживши з чоловіком чималу кількість років, вона раптом приймає несподіване рішення піти з дому. Ніхто з домашніх не здогадується, чим викликане таке рішення. Вдобавок ніхто не знає, що за зовнішньою веселістю і пустотливістю Нори, цієї «білочки», «співунки-пташечки», ховаються величезне напруження сил і здатність на безоглядну самопожертву.
Як виявилося, життя Нори не було таким вже й безхмарним і щасливим. Їй довелося протягом ряду років приховувати свій непорядний вчинок: одного разу Нора, щоб добути грошей для лікування небезпечно хворого чоловіка, підробила на векселі підпис батька. Нора перенесла страшні душевні муки в очікуванні тієї фатальної хвилини, коли її таємниця буде викрита. І ось настає момент зізнання, момент випробування двох перед обличчям лиха. Але вбивчий егоїзм чоловіка проявляється у всій своїй повноті. Хельмер не витримує випробування. Короткого часу небезпеки вистачило, щоб він скинув з себе маску безмежно люблячого чоловіка і виявив своє справжнє обличчя. До прочитання рокового письма Хельмер виголошує на адресу дружини пристрасне зізнання у любові і відданості . Дізнавшись про провину Нори, муж в повному сум’ятті бурмоче зовсім протилежне: виявляється, у Нори «ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку … мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочині». Але навряд небезпека відступає, як Хельмер, який недавно обсипав дружину образами, називав її «лицеміркою, брехухою, злочинницею», знову перетворюється на доброго і дбайливого «порадника і керівника».
Всі ці перетворення цілком виправдовують бажання Нори покинути «ляльковий дім», цю «велику дитячу». Нора вважає, що, перш ніж бути дружиною і матір’ю, вона повинна стати людиною. Вона іде від чоловіка, залишаючи трьох дітей. Закінчення п’єси — це діалог чоловіка і жінки, який пояснює поведінку і рішення Нори. Ось діалог Нори з чоловіком
Ніщо не може повернути її до колишнього життя, тому вона обирає неясне майбутнє, повне небезпек і труднощів, вирішується на самостійне життя в боротьбі і нестатки. Норі необхідно піти, щоб «розібратися в самій собі» і у всьому іншому, «виховати себе саму». П’єса була сприйнята, перш за все, як твір, написаний на захист жіночої емансипації. Але для самого Ібсена основна суть його п’єси полягала зовсім не в «жіночому питанні». На конкретному прикладі долі жінки в буржуазному суспільстві драматург ставить центральне для нього питання про звільнення особи взагалі, про вироблення цілісної, справжньої людини
Объяснение:
Знаю багато , але можеш вибрати головне
Объясняется это тем, что в 1873 году труппа Малого театра вынуждена была переехать в Большой театр на время ремонта. Так под одной крышей оказались оперная, балетная и драматическая труппы. Таким образом, лирическая пьеса Островского стала многоуровневым, многослойным произведением, так как воплотила в себе и народную сказку о девушке-снегурочке, и народное предание о древнем племени берендеев, и мифологические черты славянских легенд, и старинные обряды и песни. А еще «весенняя сказка» Островского дышит такой чистотой поэзии, что напоминает сказки Пушкина. Да и по смыслу в ней много пушкинского: жизнь предстает как волшебство красоты и трагедия одновременно, и добро в человеке оказывается природной основой.
Поэтому жизнь природы в пьесе выглядит как царство суровых контрастов холода и тепла, безжизненности и цветения, Островский пишет о природе как о человеке.
Пейзаж напоминает портрет, в который вглядывается художник. Обилие эмоциональных эпитетов, сравнения, которые ставят природные явления в один ряд с человеческими чувствами, подчеркивают близость природного и человеческого начал в сознании драматурга.