Ісаак Ілліч Левітан (18 (30 серпня) 1860, Кібартай, Волковиський повіт, Сувальська губернія, Російська імперія (нині Литва) — 22 липня (4 серпня) 1900, Москва) — російський художник єврейського поход
Життєпис
Народився 18 серпня (30 серпня за новим стилем) 1860 в містечку Кібартай (нині Литва) поблизу станції Вержболово в інтелігентній єврейській родині. Дід майбутнього художника був рабином. Батько Ілля Абрамович, продовжуючи сімейну традицію, теж готувався стати рабином, але вибрав світську службу: служив на залізниці — перекладачем, контролером, касиром, був учителем іноземних мов. Він переїхав до Москви, сподіваючись, що там діти (їх було четверо) отримають гіднішу освіту. Це трапилося в 1870. У Москві Ілля Абрамович перебивався копійчаними уроками, але при цьому з увагою ставився до душевних устремлінь підлітків і не заперечував, коли спочатку старший син, Адольф (Авель), а потім і молодший, Ісаак, захотіли навчатися живопису. Так брати опинилися в Московському училищі живопису, скульптури та зодчества. Ісаак вступив до училища зовсім юним — в 1873.
З цього часу ми можемо простежити його життя досить докладно — завдяки численним спогадам про нього. Про дитинство ж художника, взагалі кажучи, відомо небагато — він не любив згадувати про нього, а листи, з яких ми могли б почерпнути докладніші відомості, були знищені з волі Левітана після його смерті.
Тим часом жив він у ті роки дуже важко. У 1875 померла його мати, а двома роками пізніше — батько. Левітан залишився без засобів до існування. Йому ніде було прихилити голову, він в буквальному розумінні слова голодував. В училищі його звільнили від плати за навчання, постачали фарбами та іншими художнім приладдям. Деякий просвіт намітився в 1879 році, коли Рада училища призначила Левітану стипендію генерал-губернатора Москви, а П. Третьяков за сто рублів купив його картину «Осінній день. Сокольники». Втім, саме в цей час вибухнуло інше нещастя — після соловйовського замаху на Олександра II усіх євреїв виселили з Москви. Митець жив під Москвою, а на заняття їздив на «чавунці». Ця історія, до речі, повторилася в 1892 році, коли зі столиці вигнали вже
6 апреля 1896 году, на родине Олимпиады - состоялись первые возрождённые Олимпийские игры. Традиция проведения игр была возобновлена на первом конгрессе Международного Олимпийского Комитета (МОК), благодаря барону Пьеру де Кубертену. Традиция зажигать огонь, при открытии Олимпийских игр, в те времена отсутствовала.
В играх участвовали 14 стран и около 300 спортсменов.
Плавание было спортом на всех современных летних Олимпийских играх. Он был открыт для женщин с 1912 года. Наряду с легкой атлетикой и гимнастикой, это один из самых популярных видов спорта для зрителей на Играх. Плавание занимает второе место по количеству олимпийских событий.
Ісаак Ілліч Левітан (18 (30 серпня) 1860, Кібартай, Волковиський повіт, Сувальська губернія, Російська імперія (нині Литва) — 22 липня (4 серпня) 1900, Москва) — російський художник єврейського поход
Життєпис
Народився 18 серпня (30 серпня за новим стилем) 1860 в містечку Кібартай (нині Литва) поблизу станції Вержболово в інтелігентній єврейській родині. Дід майбутнього художника був рабином. Батько Ілля Абрамович, продовжуючи сімейну традицію, теж готувався стати рабином, але вибрав світську службу: служив на залізниці — перекладачем, контролером, касиром, був учителем іноземних мов. Він переїхав до Москви, сподіваючись, що там діти (їх було четверо) отримають гіднішу освіту. Це трапилося в 1870. У Москві Ілля Абрамович перебивався копійчаними уроками, але при цьому з увагою ставився до душевних устремлінь підлітків і не заперечував, коли спочатку старший син, Адольф (Авель), а потім і молодший, Ісаак, захотіли навчатися живопису. Так брати опинилися в Московському училищі живопису, скульптури та зодчества. Ісаак вступив до училища зовсім юним — в 1873.
З цього часу ми можемо простежити його життя досить докладно — завдяки численним спогадам про нього. Про дитинство ж художника, взагалі кажучи, відомо небагато — він не любив згадувати про нього, а листи, з яких ми могли б почерпнути докладніші відомості, були знищені з волі Левітана після його смерті.
Тим часом жив він у ті роки дуже важко. У 1875 померла його мати, а двома роками пізніше — батько. Левітан залишився без засобів до існування. Йому ніде було прихилити голову, він в буквальному розумінні слова голодував. В училищі його звільнили від плати за навчання, постачали фарбами та іншими художнім приладдям. Деякий просвіт намітився в 1879 році, коли Рада училища призначила Левітану стипендію генерал-губернатора Москви, а П. Третьяков за сто рублів купив його картину «Осінній день. Сокольники». Втім, саме в цей час вибухнуло інше нещастя — після соловйовського замаху на Олександра II усіх євреїв виселили з Москви. Митець жив під Москвою, а на заняття їздив на «чавунці». Ця історія, до речі, повторилася в 1892 році, коли зі столиці вигнали вже
6 апреля 1896 году, на родине Олимпиады - состоялись первые возрождённые Олимпийские игры. Традиция проведения игр была возобновлена на первом конгрессе Международного Олимпийского Комитета (МОК), благодаря барону Пьеру де Кубертену. Традиция зажигать огонь, при открытии Олимпийских игр, в те времена отсутствовала.
В играх участвовали 14 стран и около 300 спортсменов.
Плавание было спортом на всех современных летних Олимпийских играх. Он был открыт для женщин с 1912 года. Наряду с легкой атлетикой и гимнастикой, это один из самых популярных видов спорта для зрителей на Играх. Плавание занимает второе место по количеству олимпийских событий.
Объяснение: