Протягом 1928-1940 pp. M. Булгаков працював над романом "Майстер і Маргарита", у якому розповів про те, що не можна було висловити вголос, — про свободу, християнські заповіді, незалежність творчості, силу людського духу.
Булгаков, як будь-яка освiчена людина, бачив вади i помилки устрою, що iснував. Як письменник, вiн майстерно описав у своєму романi цi проблеми.
Сатира — це висмiювання чогось негативного. Читаючи уважно роман "Майстер i Маргарита", ми помiчаємо, що висмiював автор.
Роман починається з того, що Берлiоз та його друг, поет Iван Бездомний, вiдпочивають у парку, а коли до них пiдходить Воланд, вони ставляться до нього насторожено. Чому? Друзi вважають, що вiн шпигун, ворог для радянських людей, адже вiн iноземець. I хоча Берлiозу, як освiченiй людинi, цiкаво поспiлкуватись з Воландом, вiн повинен грати пiд "дудку" радянської моралi.
Слiдкуючи далi за розмовою цих особистостей, ми бачимо ще один сатиричний момент. Берлiоз та Бездомний намагаються переконати "iноземця", що Iсуса Христа не iснувало, а iсторiї про нього звичайна вигадка. Читаючи цi рядки, ми розумiємо своєю духовною сутнiстю, що люди забули про Бога, про вiчнi цiнностi, а це неминуче веде до трагедiй.
Письменник також висмiює бажання людей до легкої наживи. Це добре видно в епiзодi, де описується виступ Воланда з його свитою у вар'єте. Люди ловлять червiнцi, вважаючи їх справжнiми. Жiнки обмiнюють свої сукнi та черевики на новiшi, красивiшi. А в кiнцi сеансу це все виявляється оманою, i люди залишаються нi з чим.
Объяснение:
Роман "Майстер і Маргарита".
Історія написання роману. Джерела твору
Протягом 1928-1940 pp. M. Булгаков працював над романом "Майстер і Маргарита", у якому розповів про те, що не можна було висловити вголос, — про свободу, християнські заповіді, незалежність творчості, силу людського духу.
Булгаков, як будь-яка освiчена людина, бачив вади i помилки устрою, що iснував. Як письменник, вiн майстерно описав у своєму романi цi проблеми.
Сатира — це висмiювання чогось негативного. Читаючи уважно роман "Майстер i Маргарита", ми помiчаємо, що висмiював автор.
Роман починається з того, що Берлiоз та його друг, поет Iван Бездомний, вiдпочивають у парку, а коли до них пiдходить Воланд, вони ставляться до нього насторожено. Чому? Друзi вважають, що вiн шпигун, ворог для радянських людей, адже вiн iноземець. I хоча Берлiозу, як освiченiй людинi, цiкаво поспiлкуватись з Воландом, вiн повинен грати пiд "дудку" радянської моралi.
Слiдкуючи далi за розмовою цих особистостей, ми бачимо ще один сатиричний момент. Берлiоз та Бездомний намагаються переконати "iноземця", що Iсуса Христа не iснувало, а iсторiї про нього звичайна вигадка. Читаючи цi рядки, ми розумiємо своєю духовною сутнiстю, що люди забули про Бога, про вiчнi цiнностi, а це неминуче веде до трагедiй.
Письменник також висмiює бажання людей до легкої наживи. Це добре видно в епiзодi, де описується виступ Воланда з його свитою у вар'єте. Люди ловлять червiнцi, вважаючи їх справжнiми. Жiнки обмiнюють свої сукнi та черевики на новiшi, красивiшi. А в кiнцi сеансу це все виявляється оманою, i люди залишаються нi з чим.
Правила человека, который себя уважает
Правило № 1: Только я имею право оценивать свое поведение, мысли и эмоции
Правило №2: Я имею право не извиняться за свое поведение и не объяснять его другим людям
Правило №3: Я имею право изменить свое мнение
Правило №4: Я имею право самостоятельно решить, в какой степени я участвую в решении проблем других людей
Правило №5: Я имею право ошибаться и лично отвечать за свои ошибки.
Правило №6: Я имею право сказать: «Я не знаю».
Правило №7: Я имею право сказать: «Я тебя не понимаю».
Правило №8: Я имею право сказать: «Меня это не интересует».