Саламандра плямиста живе в лісах і пагорбистій місцевості більшої частини Східної, Південної та Центральної Європи, а також у північній частині Близького Сходу.
Західна межа ареалу захоплює територію Португалії, схід і північ Іспанії, а також Францію. Північна межа ареалу доходить до півночі Німеччини та південній частині Польщі. Східна межа досягає території українських Карпат, Румунії та Болгарії. Дані про популяцію цього виду на сході Туреччини потребують підтвердження.
Також ареал включає в себе території Греції, Угорщини, Італії, Албанії, Андорри, Австрії, Швейцарії, Бельгії, Боснії і Герцеговини, Хорватії, Чехії, Люксембургу, Македонії, Сербії, Чорногорії. Вид не зустрічається на Британських островах.
На території України вид зустрічається в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській[2] областях, де живе у букових і смерекових лісах Карпат, піднімається до верхньої межі лісу, населяє криволісся і полонини, зустрічається на узліссях і зрубах. Надає перевагу біотопам з товстим шаром лісової підстилки та моху.
Маленька саламандра на околиці села Мала Уголька
Саламандра в с. Мала Уголька
Вогняна саламандра у всій красі
Чисельність
Вивчення чисельності саламандр у різні сезони активності у Закарпатті показує наявність 3-5 особин на 100 метрів маршруту. У залісених долинах гірських річок Карпат чисельність дорослих та цьоголітків вища і може досягати 45-50 особин на квадратний кілометр. У Карпатському біосферному заповіднику найвища щільність цих тварин в Угольско-Широколужанському масиві, де вона становить 12-80 особин на гектар. Серед цих тварин 60 % представлено дорослими особинами, близько 30 % напівдорослими і 10 % молодими.
Матеріали абсолютних обліків личинок саламандр у декількох ділянках Чернівецької та Івано-Франківської областей у 2003—2005 роках свідчать про невисоку чисельність тварин у цьому регіоні. Так в околицях селища Долішній Шепіт (Вижницький район Чернівецької області) середня чисельність личинок становить 8.2 особин на квадратний метр площі водойми. В Горганському заповіднику і Івано-Франківській області ці ж цифри становили 4.9 і 6.3 особин на квадратний метр.
В інших ділянках ареалу (Швейцарські Альпи) щільність тварин в одній з популяцій істотно вища (1116 ос./га) і 51 % тварин тут представлено самцями, 40,5 % самицями і 5 % молодими. Розміри індивідуальних ділянок у самців становлять 30 квадратних метрів, у самиць — 25. Разом з цим чисельність популяцій саламандр тут скорочується за рахунок зменшення виживання дорослих тварин. При цьому розрахунки свідчать, що чисельність цих амфібій може залежати від двох показників: виживання дорослих тварин та поповнення популяції особинами нових генерацій.
Опис
Вогняна саламандра
Feuersalamander portrait.jpg
Найбільші хвостаті земноводні України, загальна довжина дорослих тварин досягає 150 — 250 мм. У земноводних цього виду масивні голова і тулуб, круглий у поперечному розтині хвіст. Очі великі, позаду них розміщені опукло-довгасті отруйні залози — паротиди. На передніх кінцівках по 4, на задніх по 5 пальців, плавальні перетинки не розвинуті. Тіло сегментовано 10-12 вдавлюваннями, так званими костальнийми (реберними) борознами, які переходять на передню частину хвоста. Піднебінні зуби мають вигляд двох S — подібних рядів. Забарвлення тіла чорне (маскувальне та застережливе) з яскраво-жовтими плямами неправильної форми (деякі особини можуть їх не мати), малюнок мінливий. Статевий диморфізм виявляється у більш опуклій формі клоаки самців (виразніше виявляється у шлюбний період). Самиці дещо більші й відрізняються деякими пропорціями тіла. Личинки, окрім розмірів, відрізняються від дорослих тварин зовнішніми зябрами, наявністю на спинному боці й хвості шкіряної складки та темно-сірим забарвленням з невиразно розвиненими плямами (є також дрібні золотисті цяточки, що надають тілу золотистого відтінку).
Отрута шкірних залоз плямистої саламандри діє на нервову систему і є доволі токсичною для ссавців, її середня смертельна доза становить 1.2 мг на 1 кг маси жертви. Не виключено, що захисна функція шкірних виділень також пов'язана з їхньою антигрибковою та антибактеріальною дією.
Дані про мінливість забарвлення та візерунку плямистої саламандри в Україні обмежені, хоча виділення багатьох підвидів у Західній Європі пов'язано саме з цими ознаками. Мінливість зовнішньоморфологічних (розмірних) ознак українських саламандр вивчена лише частково. Так, відомо, що самці прикарпатської вибірки відрізнялися більш вузькою головою й паротидами, а також дещо коротшим хвостом порівняно з тваринами із Закарпаття. Не виключено, що ці відміни пов'язані з міжпопуляційною мінливістю.
Учительница начальных классов Марсём — живая, рефлексивная, нервная, яркая, легко вспыхивающая, однажды рассказывает ученикам о том, что за ними якобы постоянно наблюдают ангелы, и когда ребенок ведет себя хорошо, ангел может полететь по своим делам и кому-то еще, а если ребенок ведет себя плохо, то ангел вынужден сидеть рядом с ним.
Марсём таким образом пытается развить в детях некую сверхъестественную ответственность за свое поведение, но на деле все оборачивается переживаниями учительницы в духе «трудно быть Богом» и нервным срывом девочки-младшеклассницы — главной героини. Натворив что-то по мелочи, девочка переживает: теперь ее ангел прикован к ней, и когда по телевизору рассказывают об упавшем самолете, она чуть ли не сходит с ума от вины — ведь это\ ее плохое поведение заставило ангела сидеть рядом с ней.
Марсём помешана на идеях — иногда в ущерб преподаванию — ей хочется быть не просто хорошим учителем, а чем-то большим, быдло-обыденность ее раздражает, сводит с ума, и поэтому ей необходимы ангелы, рыцари, Януш Корчак — культурологический карнавал, а не процесс воспитания… Но заканчивается все хорошо, запиской в стиле Кауфман: дети пишут учительнице, что она лучше всех.
С одной стороны, перед нами учитель, который в открытую заявляет о смешном лицемерии современной школьной системы ценностей, с другой — о том, что ценит именно в себе, а не в учениках — анти-жертвенность.
Марсём себе, как учителю, задает планку настолько высокую, что и сама не выдерживает, со всеми этими ангелами, рыцарями и корчаками. Ведь во всем этом есть желание чего-то большего именно от себя, от жизни, чего-то, чего просто-напросто нет и не будет, да и не надо. Потому что обычная жизнь жертв не требует, всё это пафосные происки художественной литературы об учителях.
ответ на вопрос
Объяснение:
Поширення
Саламандра плямиста живе в лісах і пагорбистій місцевості більшої частини Східної, Південної та Центральної Європи, а також у північній частині Близького Сходу.
Західна межа ареалу захоплює територію Португалії, схід і північ Іспанії, а також Францію. Північна межа ареалу доходить до півночі Німеччини та південній частині Польщі. Східна межа досягає території українських Карпат, Румунії та Болгарії. Дані про популяцію цього виду на сході Туреччини потребують підтвердження.
Також ареал включає в себе території Греції, Угорщини, Італії, Албанії, Андорри, Австрії, Швейцарії, Бельгії, Боснії і Герцеговини, Хорватії, Чехії, Люксембургу, Македонії, Сербії, Чорногорії. Вид не зустрічається на Британських островах.
На території України вид зустрічається в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській[2] областях, де живе у букових і смерекових лісах Карпат, піднімається до верхньої межі лісу, населяє криволісся і полонини, зустрічається на узліссях і зрубах. Надає перевагу біотопам з товстим шаром лісової підстилки та моху.
Маленька саламандра на околиці села Мала Уголька
Саламандра в с. Мала Уголька
Вогняна саламандра у всій красі
Чисельність
Вивчення чисельності саламандр у різні сезони активності у Закарпатті показує наявність 3-5 особин на 100 метрів маршруту. У залісених долинах гірських річок Карпат чисельність дорослих та цьоголітків вища і може досягати 45-50 особин на квадратний кілометр. У Карпатському біосферному заповіднику найвища щільність цих тварин в Угольско-Широколужанському масиві, де вона становить 12-80 особин на гектар. Серед цих тварин 60 % представлено дорослими особинами, близько 30 % напівдорослими і 10 % молодими.
Матеріали абсолютних обліків личинок саламандр у декількох ділянках Чернівецької та Івано-Франківської областей у 2003—2005 роках свідчать про невисоку чисельність тварин у цьому регіоні. Так в околицях селища Долішній Шепіт (Вижницький район Чернівецької області) середня чисельність личинок становить 8.2 особин на квадратний метр площі водойми. В Горганському заповіднику і Івано-Франківській області ці ж цифри становили 4.9 і 6.3 особин на квадратний метр.
В інших ділянках ареалу (Швейцарські Альпи) щільність тварин в одній з популяцій істотно вища (1116 ос./га) і 51 % тварин тут представлено самцями, 40,5 % самицями і 5 % молодими. Розміри індивідуальних ділянок у самців становлять 30 квадратних метрів, у самиць — 25. Разом з цим чисельність популяцій саламандр тут скорочується за рахунок зменшення виживання дорослих тварин. При цьому розрахунки свідчать, що чисельність цих амфібій може залежати від двох показників: виживання дорослих тварин та поповнення популяції особинами нових генерацій.
Опис
Вогняна саламандра
Feuersalamander portrait.jpg
Найбільші хвостаті земноводні України, загальна довжина дорослих тварин досягає 150 — 250 мм. У земноводних цього виду масивні голова і тулуб, круглий у поперечному розтині хвіст. Очі великі, позаду них розміщені опукло-довгасті отруйні залози — паротиди. На передніх кінцівках по 4, на задніх по 5 пальців, плавальні перетинки не розвинуті. Тіло сегментовано 10-12 вдавлюваннями, так званими костальнийми (реберними) борознами, які переходять на передню частину хвоста. Піднебінні зуби мають вигляд двох S — подібних рядів. Забарвлення тіла чорне (маскувальне та застережливе) з яскраво-жовтими плямами неправильної форми (деякі особини можуть їх не мати), малюнок мінливий. Статевий диморфізм виявляється у більш опуклій формі клоаки самців (виразніше виявляється у шлюбний період). Самиці дещо більші й відрізняються деякими пропорціями тіла. Личинки, окрім розмірів, відрізняються від дорослих тварин зовнішніми зябрами, наявністю на спинному боці й хвості шкіряної складки та темно-сірим забарвленням з невиразно розвиненими плямами (є також дрібні золотисті цяточки, що надають тілу золотистого відтінку).
Отрута шкірних залоз плямистої саламандри діє на нервову систему і є доволі токсичною для ссавців, її середня смертельна доза становить 1.2 мг на 1 кг маси жертви. Не виключено, що захисна функція шкірних виділень також пов'язана з їхньою антигрибковою та антибактеріальною дією.
Дані про мінливість забарвлення та візерунку плямистої саламандри в Україні обмежені, хоча виділення багатьох підвидів у Західній Європі пов'язано саме з цими ознаками. Мінливість зовнішньоморфологічних (розмірних) ознак українських саламандр вивчена лише частково. Так, відомо, що самці прикарпатської вибірки відрізнялися більш вузькою головою й паротидами, а також дещо коротшим хвостом порівняно з тваринами із Закарпаття. Не виключено, що ці відміни пов'язані з міжпопуляційною мінливістю.
«Когда отдыхают ангелы» характеристика Марсем
Учительница начальных классов Марсём — живая, рефлексивная, нервная, яркая, легко вспыхивающая, однажды рассказывает ученикам о том, что за ними якобы постоянно наблюдают ангелы, и когда ребенок ведет себя хорошо, ангел может полететь по своим делам и кому-то еще, а если ребенок ведет себя плохо, то ангел вынужден сидеть рядом с ним.
Марсём таким образом пытается развить в детях некую сверхъестественную ответственность за свое поведение, но на деле все оборачивается переживаниями учительницы в духе «трудно быть Богом» и нервным срывом девочки-младшеклассницы — главной героини. Натворив что-то по мелочи, девочка переживает: теперь ее ангел прикован к ней, и когда по телевизору рассказывают об упавшем самолете, она чуть ли не сходит с ума от вины — ведь это\ ее плохое поведение заставило ангела сидеть рядом с ней.
Марсём помешана на идеях — иногда в ущерб преподаванию — ей хочется быть не просто хорошим учителем, а чем-то большим, быдло-обыденность ее раздражает, сводит с ума, и поэтому ей необходимы ангелы, рыцари, Януш Корчак — культурологический карнавал, а не процесс воспитания… Но заканчивается все хорошо, запиской в стиле Кауфман: дети пишут учительнице, что она лучше всех.
С одной стороны, перед нами учитель, который в открытую заявляет о смешном лицемерии современной школьной системы ценностей, с другой — о том, что ценит именно в себе, а не в учениках — анти-жертвенность.
Марсём себе, как учителю, задает планку настолько высокую, что и сама не выдерживает, со всеми этими ангелами, рыцарями и корчаками. Ведь во всем этом есть желание чего-то большего именно от себя, от жизни, чего-то, чего просто-напросто нет и не будет, да и не надо. Потому что обычная жизнь жертв не требует, всё это пафосные происки художественной литературы об учителях.