Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Огромная, самая удивительная и прекрасная планета Земля парит в бесконечном космосе гордым фрегатом, окутанная белоснежными парусами воздушных облаков. Трудно даже себе представить, что ее могло бы вовсе не быть во Вселенной. Может быть, тогда мы жили бы на другой планете и были совершенно не похожи на людей. Но сегодня – мы земляне и бесконечно этому рады.
Наша замечательная планета не просто красива, она уникальна своими природными ресурсами, дающими нам возможность самой жизни. Великолепные по своей красоте и неоценимой пользе лесные массивы – легкие планеты – дарят нам дыхание. Бездонные океаны и прозрачные озера – живительную воду. Плодородные земли – хлеб насущный.
Кто мы без постоянной опеки над нами матушки Природы? Кем себя возомнили, подчинив своей мысли технический прогресс и выкачивая из недр земли ее, веками накопленные, запасы? Почему не можем остановить свою ненасытную жадность и глупость? Во что превратимся мы, утратившие доверие планеты и сброшенные ею в бездну, безразличной к нашей судьбе, Вселенной?
Земля – это наш, единственный в неизведанных мирах, дом, и поэтому мы должны бережно относиться к ней и разумно пользоваться ее дарами, принимая их с достоинством и благодарностью. Наша планета – благодатный источник жизни для природы и ее обитателей. Ее запасы не бесконечны, они имеют предел, который поставит жирную точку на самом нашем существовании. Безвинный животный и растительный мир тоже погибнет за наши грехи, наши пороки, нашу прожорливую утробу и безумные амбиции.
Давайте же общим желанием и усилием воли остановим самих себя. Заглянем в глаза мелеющих озер, обнимем вершины лысеющих гор, разгладим морщины истощенных полей, залечим раны вырубленных лесов и восстановить прекрасный животный и растительный мир на, умирающей от нашего прогресса, планете.
Давайте полюбим свою удивительно прекрасную, уютную и единственную планету так же, как и она нас – беззаветно, преданно и по Земному проникновенно.
Объяснение:
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Зміст
Огромная, самая удивительная и прекрасная планета Земля парит в бесконечном космосе гордым фрегатом, окутанная белоснежными парусами воздушных облаков. Трудно даже себе представить, что ее могло бы вовсе не быть во Вселенной. Может быть, тогда мы жили бы на другой планете и были совершенно не похожи на людей. Но сегодня – мы земляне и бесконечно этому рады.
Наша замечательная планета не просто красива, она уникальна своими природными ресурсами, дающими нам возможность самой жизни. Великолепные по своей красоте и неоценимой пользе лесные массивы – легкие планеты – дарят нам дыхание. Бездонные океаны и прозрачные озера – живительную воду. Плодородные земли – хлеб насущный.
Кто мы без постоянной опеки над нами матушки Природы? Кем себя возомнили, подчинив своей мысли технический прогресс и выкачивая из недр земли ее, веками накопленные, запасы? Почему не можем остановить свою ненасытную жадность и глупость? Во что превратимся мы, утратившие доверие планеты и сброшенные ею в бездну, безразличной к нашей судьбе, Вселенной?
Земля – это наш, единственный в неизведанных мирах, дом, и поэтому мы должны бережно относиться к ней и разумно пользоваться ее дарами, принимая их с достоинством и благодарностью. Наша планета – благодатный источник жизни для природы и ее обитателей. Ее запасы не бесконечны, они имеют предел, который поставит жирную точку на самом нашем существовании. Безвинный животный и растительный мир тоже погибнет за наши грехи, наши пороки, нашу прожорливую утробу и безумные амбиции.
Давайте же общим желанием и усилием воли остановим самих себя. Заглянем в глаза мелеющих озер, обнимем вершины лысеющих гор, разгладим морщины истощенных полей, залечим раны вырубленных лесов и восстановить прекрасный животный и растительный мир на, умирающей от нашего прогресса, планете.
Давайте полюбим свою удивительно прекрасную, уютную и единственную планету так же, как и она нас – беззаветно, преданно и по Земному проникновенно.
Объяснение: