7 кл. Зарубіжна література
Тема: Рюноске Акутагава - майстер японської новели. «Павутинка». Втілення ідеї про моральну справедливість у новелі. Філософський зміст твору. Підтекст
Новела «Павутинка» уперше була надрукована в журналі «Червоний птах», який видавала група японських письменників у 1918-1936 pp.спеціально для дітей з метою розвитку їхньої моралі й талантів. Рюноске Акутаґава прагнув у цьому творі бути зрозумілим дітям і водночас хотів утілити глибокий моральний зміст .
А що таке мораль?
Що ми називаємо новелою?
Робота з теоретико-літературними поняттями
Новела (італ.novella – новина) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, напружений сюжет. Наявність чіткої композиції, зведення до мінімуму персонажів, несподівана розв’язка.
Робота над змістом новели
Побачити людину істинну, справжню можна тільки тоді, коли на її долю випадає якесь випробування. І тільки в такій ситуації виявляється і людське добро, і людський егоїзм. Спробуємо цю істину в новелі японського митця.
- Коли та де відбуваються події новели?
- Що може символізувати ранок?
- Хто є головними героями притчі?
- За що Кандата опинився в пеклі? Зацитуйте.
- Хто такий Будда? (Будда – основоположник релігії буддизму; духовний учитель)
- За що Будда дав шанс Кандаті вибратися з пекла?
- Для чого Будда дав йому, страшному лиходієві такий шанс?
- Як Будда допоміг Кандаті?
- Які муки терпів Кандата в пеклі?
- Поміркуйте, Чому Кандата не вибрався з пекла? Знайдіть і зачитайте кульмінаційний момент новели.
- Чому павутинка розірвалась не під Кандатою, а над ним?
- Про яку рису свідчить такий вчинок Кандати?
- Яким описом завершує свій твір Акутагава? Чому саме так?
- Чому у Будди було смутне обличчя? (У новелі Р.Акутагава показує безмежний людський егоїзм, який є насправді страшним злом. І допоки особистість не звільниться від нього, то вона приречена на вічне пекло. Тому Будда страждає від того, що Кандата не витримав випробування, не використав свій шанс на визволення з пекла. У цьому випадку зло залишилося злом.)
Висновки:
Те, що є символом довершеності у творі: Кандата не дістався раю, на відчув невимовно приємних пахощів лотосів, не милувався їхніми білосніжними, як перлина, пелюстками, не розпочав нове життя.
Отже у творі є характерні для японських традицій символи:лотос, павук.
Як ви думаєте, що вони символізують?
Визначення теми та ідеї новели «Павутинка»:
Тема: Будда дає шанс Кандаті вибратися з пекла; протистояння добра і зла.
Ідея: тільки добрі справи до досягти гармонії із собою, жити в добрі і злагоді зі світом; людина несе відповідальність за кожний свій вчинок; щиросердне каяття дає можливість духовно очиститися, почати життя спочатку. (записати тему та ідею у зошит.)
Підсумкове запитання:
- Який життєвий урок ви винесли для себе на майбутнє?

Кожна людина має право вибору, однак всі ми відповідаємо за те, що робимо протягом життя. Жоден вчинок не залишається без наслідків.

Домашнє завдання:
1. Дати назву частинам новели, тобто придумати заголовки до кожної частини (письмово).
2. Написати твір- мініатюру: «Як ви вважаєте, чи дасть Будда другу можливість Кандаті на порятунок із самого низу пекла?» (яка деталь з притчі до вам відповісти на це питання?)
або намалювати ілюстрацію до твору.​

Объяснение:

Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими пороками: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його". А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Сміх викликає бажання головного героя комедії пана Журдсна вибитися у шляхтичі.

Пан Журден розбагатів на торгівлі тканинами. Цією ж справою займався і його батько. Його дружина, пані Журден, також дочка купця. Однак новобагатько соромиться свого походження і робить усе можливе, щоб навчитися хороших манер, здобути освіту і близько зійтися з представниками вищого світу.

Бажання стати шляхетним дворянином засліплює розум пана Журдена. Він наймає цілу купу учителів, намагається бути схожим на дворян в одязі, звичках, манерах.

Очманілий пан Журден не помічає, що оточуючі глузують, а іноді навіть і знущаються з нього. Кожний із чотирьох учителів переконує пана Журдена в необхідності вивчення саме його предмета. Недоброчесний учитель музики визнає, що Журден є тією людиною, гаманець якої може стати легкою здобиччю. "Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича скарб для нас!" — стверджує він.

По Смоленской дороге — леса, леса, леса.

По Смоленской дороге — столбы, столбы, столбы.

Над Смоленской дорогою, как твои глаза, —

две вечерних звезды — голубых моих судьбы.

По Смоленской дороге — метель в лицо, в лицо,

все нас из дому гонят дела, дела, дела.

Может, будь понадежнее рук твоих кольцо —

покороче б, наверно, дорога мне легла.

По Смоленской дороге — леса, леса, леса.

По Смоленской дороге — столбы гудят, гудят.

На дорогу Смоленскую, как твои глаза,

две холодных звезды голубых глядят, глядят.

      Песня «По  смоленской дороге» написана Булатом Окуджавой в 1960 и посвящена Ж.Б. - молоденькой актрисе Жанне Болотовой, огромные голубые глаза которой не оставили поэта равнодушным.

      Но она вечном – о трудной любви и ее роли в судьбе. О непонимании, разладе, отсутствии взаимности. О стремлении с дел и километров побороть чувство  - и о невозможности сделать это. Тяготы дороги и метель в лицо не мешают ощущать присутствие любимого человека. Не его глаза сравниваются со звездами, наоборот, звезды – с любимыми, но холодными глазами.

     Тема: дорожные размышления о любви и разлуке. 

      Идея: любовь вплетена в судьбу.

     Композиция стихотворения подчинена ходу размышлений. В первой строфе вечерние  звезды ассоциируются с глазами любимой, от их выражения зависит судьба лирического героя. Вторая строфа пронизана озареньем, что если бы его любили, судьба, может, была бы проще и легче. Но никто не удержал, не обнадежил. И третья строфа с болью констатирует холод.

     Основным художественным приемом - указывающим  на принадлежность к песенному жанру - является повтор. «Смоленская дорога» и ее приметы (столбы и леса по обочинам) повторяются неоднократно.

    Эпитеты холодные и вечерние голубые звезды.

    Сравнение: звезды, как глаза.

    Метафоры: кольцо руки, и, наверное, дорога –судьба..

    Рифмы в строфах перекрестные: 1-3; 2-4. Мужские: акцент на последний слог.

     Ритмика своеобразная. В каждой строчке три анапестовые стопы, а затем две ямбовых. Но т.к. это песня, получается мелодично и выразительно.

    Бардовская песня – особый жанр. Здесь достигается полное единство слов, мелодии и исполнения. Личность автора проявляется в полной мере. Но каждый, напевая эти строки, вкладывает в них что-то свое, частичку своей души, судьбы, характера. «По смоленской дороге» я часто напеваю одна и  всегда готова подхватить.  

Подробнее - на -