vovan2002vovap0181f

02.01.2021 12:48 •  Другие предметы

81. ірраціональні моменти у діяльності вчених, науку як одну (не найкращу) з форм ідеології у суспільстві відзначено у концепції:
а) п. фейєрабенда;
б) т. куна;
в) б. рассела;
г) к. поппера.

82. наукове знання у незначній мірі залежить від психологічних, політичних, економічних факторів. зміни наукового знання вимірюються внутрішніми інтелектуальними критеріями набагато більше, ніж зовнішніми соціальними умовами. ця точка зору належить:
а) т. куну;
б) і. лакатосу;
в) ст. тулміну;
г) п. феєрабенду.

83. “нормальна наука” за т. куном – це:
а) еволюційна фаза в розвитку науки, що характеризується наявністю теорій, які підтверджені фактами;
б) революційна фаза в розвитку науки;
в) наука, що дає практичні орієнтовані результати;
г) наука, що відкриває і закони всесвіту.

84. за к. поппером, основним механізмом зростання знання є:
а) механізм передбачень та спростувань;
б) верифікація;
в) фактори критики та самокритики вчених у межах певного наукового співтовариства;
г) багатоманітність, плюралізм методів наукових досліджень.

85. за к. поппером, все знання є:
а) теоретичним;
б) гіпотетичним;
в) аксіоматичним;
г) проблематичним.

86. прагматична теорія істини будується на розумінні істини як:
а) відповідності знання і дійсності;
б) ефективності знання та його практичної користі;
в) відкритості людині дійсного смислу і значення всього, що відбувається в світі;
г) правди.

87. істина і правда – це:
а) поняття, що розрізняються семантично, істина – значення всезагального, правда – характеристика часткового, окремого, конкретного;
б) тотожні поняття;
в) поняття, що співвідносяться як часткове і ціле;
г) поняття, що співвідносяться як явище і сутність.

88. практика — критерій істинності наукового знання. це твердження належить:
а) ф. бекону;
б) о. конту;
в) к. марксу та ф. енгельсу;
г) е. маху.

89. у когерентному розумінні істини акцентується:
а) самоузгодженість елементів системи знання;
б) процесуальність;
в) незалежність її змісту від людини;
г) практична корисність та ефективність знання.

90. методологічна позиція критичного раціоналізму полягає у визначенні того, що:
а) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має лише гіпотетичний характер;
б) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має теоретичний характер;
в) системі знання не притаманна принципова помилковість;
г) основною науковою процедурою є верифікація, яка приділяє увагу узгодженню наукових результатів з емпіричними даними.

91. наукові революції, за т. куном, це:
а) всі новації в науці;
б) різновиди новацій, які відрізняються від інших різновидів не стільки характером і механізмами своєї генези, скільки своєю значущістю, наслідками для розвитку науки і культури;
в) всі швидкі стрибки у розвитку наукового знання;
г) виключно нові картини світу, що заперечують всі попередні наукові уявлення.

92. знання є науковим, якщо воно підлягає фальсифікації. цей принцип запропоновано:
а) м. шліком;
б) к. поппером;
в) т. куном;
г) п. фейєрабендом.

93. під терміном “нормальна наука” т. кун розуміє:
а) класичну науку;
б) дослідження, що міцно спирається на одне або декілька минулих досягнень, які протягом певного часу визнаються певним науковим співтовариством як основа для розвитку його подальшої практичної діяльності;
в) сучасну науку з її великим розгалуженням;
г) науку, що динамічно і стрибкоподібно розвивається.

94. парадигма – це:
а) сукупність теорій, наукових досягнень, які є для певної спільноти вчених моделлю постановки наукових проблем та їх розв’язання;
б) аксіома;
в) будь-яка наукова теорія;
г) закон природи.

95. нормативами та регулятивами наукової діяльності, за р. мертоном, є:
а) універсалізм;
б) колективізм та безкорисливий пошук істини;
в) організований скептицизм;
г) все зазначене вище.

96. розвиток науки – це конкуренція науково-дослідницьких програм. це положення висунув:
а) б. рассел;
б) ст. тулмін;
в) т. кун;
г) і. лакатос

97. науково-дослідницька програма, за і. лакатосом, це:
а) загальний план будь-якого дослідження;
б) конкретно-наукові та загальнонаукові методи наукового дослідження;
в) ідеали та норми наукового дослідження;
г) сукупність теорій, що пов’язані генетично і методологічно.