Амёба Бактерии
Рис. 133. Одноклеточные организмы
таблице.
КРАТКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ОДНОКЛЕТОЧНЫХ ОРГАНИЗМОВ
Дай краткую характеристику одноклеточным организмам, указанным в
В качестве примера используй указанное в таблице описание дрожжей. У кишечной
палочки пропусти описание родства.
Компонент
Родство
экосистемы
Царство живой
природы
Протоктисты
Грибы
Редуцент
Одноклеточный
организм
Дрожжи
Хлорелла
Малярийный плазмодий
Хламидомонада
Мукор
Кишечная палочка
очень
Михаи́л Ники́тич Рома́нов (около 1560—1602) — брат патриарха Филарета и дядя первого царя из рода Романовых Михаила Фёдоровича. Стольник в 1597 году, окольничий в 1598 году. В 1601 году сослан в Ныроб (Пермский край), где вскоре умер.
Михаил Никитич Романов, родился около 1560 года в Москве — стольник и окольничий[1]; третий сын Никиты Романовича Романова-Юрьева (ок. 1522—1585) и второй жены его, Евдокии Александровны, урождённой княжны Горбатой (ум. 1581).
В июне 1601 года, лишенный звания, был сослан в Ныроб, Чердынского уезда, куда привезен зимой этого года, в кибитке, под присмотром пристава Романа Андреева Тушина и в сопровождении шести человек стражи. Прибывшие из Москвы стрельцы заточили Романова в сруб, опущенный в земляную яму. Доведенный до изнеможения, к весне 1602 года (по некоторым источникам, к августу) он скончался. Прозван в народе «ныробский мученик».Детские годы Михаил Никитич провёл в усадьбе на Варварке, в Китай-городе, где позже воспитывался родоначальник царской династии Михаил Федорович Романов. Михаил Никитич подрастал и укреплялся в вере. С детства он выделялся добродетельным нравом и красивым, богатырским телосложением. Продолжая традицию своего рода, Михаил Никитич Романов поступил на службу к государю, а в 1598 году ему был государственный чин — окольничего (чин ниже боярского). Борис Годунов, вступивший в том же 1598 году на царский престол, поначалу с почтением относился к детям Никиты Романовича, тем более что боярин на смертном одре именно ему поручил заботу о своих детях, и Годунов дал «клятву к великому боярину иметь о его чадех соблюдение». Первые два года правления Борис Годунов был очень милостивым царём.
Но со временем (по версии некоторых историков, из-за опасений роста политического влияния Романовых) его отношение к роду Романовых изменилось. Особенно опасным Годунову представлялся добрый и благочестивый Михаил Никитич. Он казался соперником, от которого необходимо было избавиться.
Объяснение:
ответ: Гутне скло – вид декоративно-ужиткового мистецтва. Назва вказує на особливості технології та характер виготовлення виробів, що набули остаточ. вигляду біля скловар. печі, видувалися вільно чи за до форм. Гутні техніки – сукупність специф. прийомів та в руч. оброблення скла у гарячому стані: видування, кракле, ліплення, міллєфіорі, накладання кольор. шарів, ниток, крихти, рифлення, фляндрування тощо. Перші достовірні зразки виробів із гарячого скла знайдено під час розкопок м. Ура в Месопотамії (25 ст. до н. е.). У серед. 1 ст. н. е. було винайдено склодувну трубку (до цього скловироби формували за до піщаного ядра»), Г. с. почали формувати і декорувати різноманіт гутної техніки. Високого худож. рівня Г. с. досягло в Італії, Іспанії, Німеччині, Чехії. Під впливом нім. та чес. скляної продукції 16–17 cт., що надходила в Україну, з’явилися поняття – «гута», «гутник», «гутне скло», «гутництво» (від нім. die Hutte – будівля, в якій знаходиться скловарна піч). Згодом ці назви закріпилися на укр. ґрунті. Традиційно «гутним» називають давнє укр. скло.
Укр. Г. с. сягає часів Київ. Русі. Археол. знахідки цього періоду свідчать про виготовлення зі скла прикрас (браслети, намиста, обручки), а також посуду (пляшки, келихи, склянки). Осн. формою вироб-ва худож. скла в Україні до серед. 19 ст. були різні за потужністю скловарні майстерні – гути (згадуються у документах від 16 ст.). Досить щільно розташовувалися гути на Чернігівщині, Волині, Поділлі, Київщині. Від серед. 19 ст. Г. с., яке виготовлялося кустар поступово зникало, поступаючись якістю та рентабельністю виготовлення продукції склороб. з-дів. Розквіт Г. с. в Україні припадає на кін. 17–18 cт. Гутна справа хоча і була певною мірою відокремлена від суміж. видів худож. ремесел, виходячи зі специфіки процесу виготовлення, але існуючи у часи панування стилю бароко, не могла не втілити його риси, зокрема у формотворенні, орнаментиці. М. Біляшівський, досліджуючи Г. с., відзначав, що вироби 18 ст. мають гарну лінію форми, справжню оздобу. Осн. асортимент гут – різноманіт. посуд для зберігання напоїв: баклаги, барильця, дзбани, карафи, плесканки, сулії, штофи; для пиття: келихи, кубки, кухлі, чарки. Велику групу посуду складає фігурний, що за типологією форм найбільш декоративний. У цій групі виділяються пляшки-ведмедики, що були неодмін. атрибутом нар. весілля