Визначна роль українських меценатів у розвитку освіти, науки, культури, в духовній розбудові нашої держави заслуговує на вивчення, бо несе в собі високу патріотичну ідею подвижництва багатьох вітчизняних діячів. Вони дбали не лише про зростання особистих статків, а й переймалися важливими проблемами збереження і подальшого розвитку української культури, робили значні матеріальні внески в її підтримку.
Знавець київської старовини, автор книг і публікацій про Київ - Михайло Борисович Кальницький, який щедро ділиться своїми знаннями і любов'ю до нашого міста з працівниками і користувачами бібліотеки, став ведучим краєзнавчого альманаху і розповів присутнім цікаві факти про українських підприємців-благодійників кінця 19 початку 20 ст.
Розвиткові культури України сприяла ціла плеяда багатьох підприємців-меценатів. Меценатською діяльністю займалися й окремі українські поміщики. Таким був Григорій Павлович Галаган.
У своєму маєтку в селі Сокиринцях, відкрив для селян перше в Україні позичково-ощадне товариство. За його до було створено і діяло багато народних шкіл та ремісниче училище у Прилуках, інтернат. Він матеріально підтримував часопис "Київська старовина", його коштом було видано чимало книг. Коли загинув його єдиний син Павло, Григорій у пам’ять про сина заснував у Києві навчальний заклад (колегію) його імені, беручи на навчання й утримання здібних, але малозабезпечених юнаків. Тут навчалося та перебувало на повному утриманні 70 підлітків.
Навчальний заклад мав у своєму розпорядженні добре обладнаний природничий кабінет, телескоп, фізичну лабораторію, музичний клас, бібліотеку. При ньому була власна лікарня, їдальня, спортивний зал, церква, музей, гуртожиток. Це був зразковий навчальний заклад усієї Російської імперії. На жаль, колегія припинила своє існування у 1917-1918 рр.
У меня любимым блюдом с самого раннего детства была и остается простая бешпармак. Наверно, в детстве все кажется таким вкусным и интересным, праздничным и запоминающимся. Но я думаю, что моя любовь к этому продукту кроется в умении очень вкусно его готовить. Не знаю всех секретов приготовления, но еда, приготовленная с любовью , навсегда останется для меня эталоном вкусной и здоровой пищи. Удивительная атмосфера обеденного времени, когда за стол садились усталые родственники, успевшие с раннего утро поработать на роботе , их неторопливые и добрые разговоры о погоде и о семье , делали прием пищи каким- то интересным действием. Мама выставляла на стол большую тарелку с бешпармаком , от которой шел чудесный запах растительного масла. Всем наливали по стакану свеже выжетого апельсинового сока и предлагали свежие и зелень- укроп, петрушку и зеленый лук. Такую еду я мог бы есть на завтрак, обед и ужин, и она ни когда мне не надоедала.
Конечно, бешпармака , приготовленная просто на плите, не такая вкусная, но я все равно очень люблю эту простую, ставшую уже по- настоящей русской еду.
Відповідь:
Визначна роль українських меценатів у розвитку освіти, науки, культури, в духовній розбудові нашої держави заслуговує на вивчення, бо несе в собі високу патріотичну ідею подвижництва багатьох вітчизняних діячів. Вони дбали не лише про зростання особистих статків, а й переймалися важливими проблемами збереження і подальшого розвитку української культури, робили значні матеріальні внески в її підтримку.
Знавець київської старовини, автор книг і публікацій про Київ - Михайло Борисович Кальницький, який щедро ділиться своїми знаннями і любов'ю до нашого міста з працівниками і користувачами бібліотеки, став ведучим краєзнавчого альманаху і розповів присутнім цікаві факти про українських підприємців-благодійників кінця 19 початку 20 ст.
Розвиткові культури України сприяла ціла плеяда багатьох підприємців-меценатів. Меценатською діяльністю займалися й окремі українські поміщики. Таким був Григорій Павлович Галаган.
У своєму маєтку в селі Сокиринцях, відкрив для селян перше в Україні позичково-ощадне товариство. За його до було створено і діяло багато народних шкіл та ремісниче училище у Прилуках, інтернат. Він матеріально підтримував часопис "Київська старовина", його коштом було видано чимало книг. Коли загинув його єдиний син Павло, Григорій у пам’ять про сина заснував у Києві навчальний заклад (колегію) його імені, беручи на навчання й утримання здібних, але малозабезпечених юнаків. Тут навчалося та перебувало на повному утриманні 70 підлітків.
Навчальний заклад мав у своєму розпорядженні добре обладнаний природничий кабінет, телескоп, фізичну лабораторію, музичний клас, бібліотеку. При ньому була власна лікарня, їдальня, спортивний зал, церква, музей, гуртожиток. Це був зразковий навчальний заклад усієї Російської імперії. На жаль, колегія припинила своє існування у 1917-1918 рр.
Пояснення:
У меня любимым блюдом с самого раннего детства была и остается простая бешпармак. Наверно, в детстве все кажется таким вкусным и интересным, праздничным и запоминающимся. Но я думаю, что моя любовь к этому продукту кроется в умении очень вкусно его готовить. Не знаю всех секретов приготовления, но еда, приготовленная с любовью , навсегда останется для меня эталоном вкусной и здоровой пищи. Удивительная атмосфера обеденного времени, когда за стол садились усталые родственники, успевшие с раннего утро поработать на роботе , их неторопливые и добрые разговоры о погоде и о семье , делали прием пищи каким- то интересным действием. Мама выставляла на стол большую тарелку с бешпармаком , от которой шел чудесный запах растительного масла. Всем наливали по стакану свеже выжетого апельсинового сока и предлагали свежие и зелень- укроп, петрушку и зеленый лук. Такую еду я мог бы есть на завтрак, обед и ужин, и она ни когда мне не надоедала.
Конечно, бешпармака , приготовленная просто на плите, не такая вкусная, но я все равно очень люблю эту простую, ставшую уже по- настоящей русской еду.
Ну удачи тебе)