Барбос был невелик ростом, но приземист и широкогруд. Благодаря длинной, чуть-чуть вьющейся шерсти в нём замечалось отдалённое сход-
ство с белым пуделем, но только с пуделем, к которому никогда не при-
касались ни мыло, ни гребень, ни ножницы. Летом он постоянно с головы
до конца хвоста бывал унизан колючими «репяхами», осенью же клоки
шерсти на его ногах, животе, извалявшись в грязи и потом высохнув, пре-
вращались в сотни коричневых, болтающихся сталактитов. Уши Барбоса
вечно носили на себе следы «боевых схваток», а в особенно горячие пе-
риоды собачьего флирта? прямо-таки превращались в причудливые фе-
Стоны. Таких собак, как он, искони и всюду зовут Барбосами. Изредка
Північне Причорномор’я — назва північного узбережжя Чорного моря та районів, що до нього прилягають, головним чином застосовується до часу грецької та римської колонізації (VI ст. до н.е.—ІІ ст. н.е.) та епохи Великого переселення народів (ІV — VIІ ст.).
Культурі та мистецтву Північного Причорномор’я притаманні загальні риси, властиві багатьом областям античного світу, а також місцева своєрідність, що обумовлена контактами з племенами причорноморських степів, зокрема скіфами. Найбільш повно ця своєрідність проявилась в мистецтві епохи Боспорського царства (бл. 480 р до н.е. — ІІ ст. н.е.). Етапи розвитку мистецтва причорноморських античних полісів відповідають етапам розвитку мистецтва Давньої Греції.
З Греції та Малої Азії в міста Північного Причорномор’я широко завозилась скульптура та дрібна пластика з мармуру та теракоти, розписні вази, геми (вироби з різьбленого напівдорогоцінного каміння), тканини, ювелірні вироби. Часто вони були розраховані на місцевий, “варварський” ринок, тому включали зображення сцен з життя місцевих народів, образи давньогрецьких та місцевих божеств. Творами античних майстрів є ряд ювелірних виробів в т.зв. скіфському “звіриному” стилі, виявлені в скіфських курганах.
В Північному Причорномор’ї зустрічаються різні типи античних погребальних споруд, в тому числі перекриті східчастими склепіннями кам’яні склепи з коридором-дромосом, склепи з півциркульними склепіннями і т.д.
Провідним видом образотворчого мистецтва Північного Причорномор’я була скульптура, якою прикрашали площі й будівлі міст. Вона мала істинно громадське значення, втілюючи у прекрасних образах богів, богинь та героїв античний ідеал досконалості, гармонійно розвиненої людини.
Объяснение:
Попеременный двухшажный ход является основным передвижения. Он очень часто применяется при передвижении на лыжах в разнообразных условиях скольжения и рельефа местности и имеет большое прикладное значение.
Наиболее эффективен этот ход на равнине при плохих и средних условиях скольжения, на пологих подъемах (до 2°) при любом скольжении, а также на подъемах большой крутизны (до 5°) при хороших и отличных условиях скольжения и сцепления лыж со снегом.
Для устранения причин возникновения ошибок в технике попеременного двухшажного хода используют упражнения, которые позволяют:
1. Исключить очень высокую или слишком низкую посадку;
2. Добиться сохранения устойчивого равновесия при скольжении на одной лыже;
3. Выполнять энергичный мах ногой с выносом её к носку скользящей лыжи и с небольшим, но активным разворотом таза;
4. Овладеть мягкой постановкой лыжи на опору и плавной загрузкой её массой тела;
5. Использовать преимущественно опережающий выпад;
6. Эффективно выполнять перекат и выход в положение "броска";
7. Задержать отрыв каблука ботинка от лыжи в начале отталкивания ногой;
8. Активно (как бы ударом) ставить лыжную палку немного впереди ботинка;
9. Овладеть небольшим навалом туловища на палку для усиления толчка рукой;
10. Достичь свободы, легкости, экономичности, межмышечной координации движений рук, ног и туловища;
11. Добиться, возможно, большего скольжения и быстрого продвижения вперед в каждом цикле попеременного двухшажного хода