ответ:В "Сказке о мертвой царевне и семи богатырях" А.С. Пушкин описал богатырей как настоящих рыцарей. Они благородные и добрые. Когда к ним пришла царевна, они отнеслись к ней очень хорошо. Они приютили ее в своем доме, называли сестрицей. Богатыри были благодарны девушке за то, что она велат хозяйство в доме.
Они ее уважали. Каждый из богатырей хотел бы жениться на ней, но когда они узнали, что у нее есть жених, то стали относиться к ней как к сестре. Богатыри привязались к ней и, когда она умерла, искренне горевали.
Негору мав років десь із сорок. Це був чорнявий, сухорлявий, моторний, середній на зріст і, певно, дужий чоловік. Чи мав він якусь освіту? Мабуть, так, це видно було із зауважень, які часом прохоплювались у нього. Він ніколи не говорив ні про своє минуле, ані про свою родину. Звідки він прибув, де жив доти, чим займався — ніхто не знав. Ніхто не знав і його планів на майбутнє. Він тільки висловив якось намір висісти на берег у Вальпараїсо. Це був дивний чоловік. В усякому разі він, напевно, не був моряком. Він розумівся на морських справах не більше за першого-ліпшого кока, який значну частину свого життя проплавав у морі. Однак на морську хворобу він не слабував, а це вже неабияка перевага для корабельного кухаря. На палубі Негору бачили рідко. Цілісінький день він порався у своїм тіснім камбузі, де стояла велика плита. А пізно ввечері він гасив плиту і йшов до своєї каютки на носі, де відразу лягав спати.
ответ:В "Сказке о мертвой царевне и семи богатырях" А.С. Пушкин описал богатырей как настоящих рыцарей. Они благородные и добрые. Когда к ним пришла царевна, они отнеслись к ней очень хорошо. Они приютили ее в своем доме, называли сестрицей. Богатыри были благодарны девушке за то, что она велат хозяйство в доме.
Они ее уважали. Каждый из богатырей хотел бы жениться на ней, но когда они узнали, что у нее есть жених, то стали относиться к ней как к сестре. Богатыри привязались к ней и, когда она умерла, искренне горевали.
Объяснение:
Негору мав років десь із сорок. Це був чорнявий, сухорлявий, моторний, середній на зріст і, певно, дужий чоловік. Чи мав він якусь освіту? Мабуть, так, це видно було із зауважень, які часом прохоплювались у нього. Він ніколи не говорив ні про своє минуле, ані про свою родину. Звідки він прибув, де жив доти, чим займався — ніхто не знав. Ніхто не знав і його планів на майбутнє. Він тільки висловив якось намір висісти на берег у Вальпараїсо. Це був дивний чоловік. В усякому разі він, напевно, не був моряком. Він розумівся на морських справах не більше за першого-ліпшого кока, який значну частину свого життя проплавав у морі. Однак на морську хворобу він не слабував, а це вже неабияка перевага для корабельного кухаря. На палубі Негору бачили рідко. Цілісінький день він порався у своїм тіснім камбузі, де стояла велика плита. А пізно ввечері він гасив плиту і йшов до своєї каютки на носі, де відразу лягав спати.