БУДЬЛАСКА
Тема № 4
Основи морального життя
Варіант 2
рівень
( ів)
ВИБЕРІТЬ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ
1. Яка притча вчить нас знаходити радість у житті?
a) про загублену драхму;
б) про вірного та невірного рабів;
b) про закваску.
2. Чого Ісус хоче навчити нас за до притчі про вірного та невірного
рабів ?
a) радості;
б) відповідальності;
b) справедливості.
3. Відповідність між вчинком та відплатою - це
a) винагорода;
б) вірність;
b) справедливість.
4. Остаточна перемога добра над злом висвітлюється у притчі…
a) про свічку та свічник;
б) про невід;
в) про загублену драхму.
5. "Хто має вуха, щоб слухати, - хай слухає"- слова із притчі…
a) про невід;
б) про жорстокого боржника;
в) про свічку та свічник.
6. Притча про жорстокого боржника стоїть на стороже…
a) наполегливості;
б) щедрості;
b) працелюбності. II рівень закінчіть речення…
1. "Я світло для світу. Хто йде вслід за мною, той…"
2. Справедливість - це…
3. Сім діл милосердя щодо душі та тіла ближнього вчать нас…
( )
III рівень НАПИШІТЬ ТВІР-МІНІАТЮРУ НА ОДНУ ІЗ ПОДАНИХ ТЕМ : "Хто людям добра бажає, той і сам має"; "Молодь - майбутнє України".
(

как то так

Объяснение:

Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго – благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний – і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.  Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго – благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.

Серед базових ідей нашого часу «свобода» і «справедливість» складають високовалентних поняття. Інтерес до них нібито навіть і дещо зріс в порівнянні з недавнім минулим - другою половиною ХХ століття. З одного боку, можливо, ми всього лише по при вичке підкреслюємо їх одвічну актуальність для челове ческого духу, що не терпить ні рабства, ні взагалі будь-якого пригніченого стану. Але, з іншого, жонглюючи шпалери ми поняттями, політики і громадські діячі, правозахисники і критично налаштовані інтелектуали, ме діанарратори і експерти, журналісти і письменники, худож ники і творці віртуальної реальності все очевидніше екс періментіруют з ними не стільки як з «чистими» поня тиями, скільки як з якимись соціальними сутностями.

Свобода то протиставляється справедливості, то тимчасово примиряється з нею, то знову відкидає справед ливость як явище, глибоко суперечить достатньо міс ву свободи. Що первинне, що пріоритетне, що утворює систему, що паразитує за рахунок іншого? Можливі або неможливі вони один без одного? За до яких союзів пов'язати обидва поняття, вибираючи стратегії майбутнього: «і» / «або»? І т.д