Часть А А1. Соотнесите автора и произведения :
1) Т. Крюкова а) «Книжка счастья»
2) Ф.М.Достоевский б) «Собака Баскервилей».
3)Н.Г.Гарин-Михайловский в) «Стальное колечко».
4) Н.А.Некрасов г) «Тимур и его команда».
5) К.Г.Паустовский д) «Снежок»
6) А.П.Гайдар е) Мальчик у Христа на ёлке»

А.2. Соотнесите определение образно-выразительного средства и понятие:
1) аллегория а) вид комического
2) мораль б) расположение, построение художественного произведения
3) рассказ в) момент наивысшего напряжения в художественном произведении
4) композиция г) литературное произведение нравоучительного характера
5) кульминация д) троп, выражение отвлеченных понятий в конкретных художественных образах. Используется в баснях былинах сказках.
6) басня е)небольшое по объёму произведение, содержащее малое количество действующих лиц, атакже, чаще всего, имеющее одну сюжетную линию.
7) юмор ж) система нравственных норм, регулирующая поведение человека.
8)сказка и)один из жанров фольклора: эпическое, преимущественно прозаическое произведение о животныхили волшебного, авантюрного или бытового характера.

А3 Назовите в следующих примерах средства художественной выразительности.
1. Сквозь волнистые туманы пробирается луна (А.С. Пушкин)
2."Ночевала тучка золотая…". (М. Лермонтов)
3Сколько их! куда их гонят?
Что так жалобно поют?("Бесы" А.С.Пушкин)
4. Анчар, как грозный часовой,
Стоит – один во всей вселенной. (А.С. Пушкин)

А4 Соотнесите иллюстрацию и название произведения:
1) Н.А.Некрасов «Снежок» 2)К.Г.Паустовский «Стальное колечко». 3) Н.Г.Гарин-Михайловский
«Книжка счастья» 4) Гайдар А.П. «Тимур и его команда».
а б в
г

Часть В
Прочитайте приведённый ниже отрывок:
В1Укажите фамилию автора и название произведения. Назовите основную мысль отрывка.

- Здесь наша родина, - сказали цапли. - Видишь ли ты, принцесса, как прекрасна у нас весна? Слышишь ли нежное плесканье воды, мягкий шум тростников, видишь ли наши яркие душистые цветы, наше жгучее солнце?
- Да, - отвечала Изольда. - Я никогда не видала такой прекрасной весны.
- А видишь ли вон там, среди камышей, среди цветов, среди травы, и вон там, под деревьями, и вот тут, по всему берегу, и повсюду, куда ни взглянешь, - видишь ли ты белые хлопья?
- Да, я вижу белые хлопья.
- Это не хлопья, принцесса... Это лежат белые цапли. Их убили, чтоб завладеть хохолками...
В2. Какие чувства испытывали вы, читая этот отрывок (опишите это несколькими предложениями)

Объяснение:

Андрей Гречишкин был сыном есаула Леонтия Ивановича Гречишкина, одного из основателей станицы в 1802 году. История не сохранила сведений, где и когда родился Андрей Гречишкин, вероятнее всего на Дону.

Андрею Гречишкину было поручено вместе с 62 казаками перейти Кубань, пройти 30 километров до Песчаного Брода через реку Зеленчук, осмотреть переправу и возвращаться, при этом избегая сражения (т.к. оно, скорее всего, будет неравным). Такое рискованное задание было поручено именно Гречишкину, т.к. за ним уже давно была закреплена слава храброго казака и его уважали как казаки, так и горцы.

Тоді князь говорить:

— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!

От Ілля Муромець і каже:

— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.

А Солов'ю-розбійнику наказав:

— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!

Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.

— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?

Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.

Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.

А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.

Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».

Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:

— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:

— Що нам робить? Дочка каже:

— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?

— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.

— Та ні, ні, ану, пошліть!

Він знов кричить на неї, а далі:

— Та, може, і справді він живий.

Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:

— Ану, пошлю, підіть подивіться!

Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.

Повернулись вони до князя і говорять:

— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.

— Правда?

— Правда.

— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:

— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!

— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!

Послав князь княгиню.

Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:

— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:

— Ану, піду я по

Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:

— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.

І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.

А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:

— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?

А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.

Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.