Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Бро́нза — сплав меди, обычно с оловом в качестве основного компонента, но к бронзам также относят медные сплавы с алюминием, кремнием, бериллием, свинцом и другими элементами, за исключением цинка (это латунь), никеля (это мельхиор), цинка и никеля (это нейзильбер).
Колесни́ца — большая двухколёсная повозка (двуколка), использующая как движущую силу скаковых животных[1]. Колесница в ходе развития военной мысли, начиная с 2000 лет до нашей эры, превратилась в один из решающих факторов при ведении боевых действий. Использование боевых колесниц датируется бронзовым и железным веками. Первые модели колесниц имели четыре колеса и часто носили ритуальный характер.
ДЫ́ШЛО, дышла, ср. (польск. dyszel). Одиночная оглобля (между двумя лошадьми), укрепляемая к передней оси для поворота повозки при парной запряжке.
Возница-Ку́чер (от нем. Kutscher, устар. возни́ца), тж: Возничий — человек, управляющий упряжными лошадьми[1] в составе гужевой повозки абсолютно любого типа (от саней до дилижанса) и делающий это с передка, сидя на ко́злах, или с грядок повозки.
Колесничий-это тот кто управляет лошадьми,запряжёнными в колесницу.
Дро́тик — метательное оружие, представляющее собой копьё, несколько уменьшенное и облегчённое по сравнению с копьями для конного или рукопашного боя (как правило, имеет общую длину порядка 1,2—1,5 м) и соответствующим образом уравновешенное для удобства метания. В качестве боевого и охотничьего оружия дротики применялись войсками многих народов и стран мира, начиная с древнейших времен. Эпизодическое применение дротиков как оружия зафиксировано даже в XX веке. На Руси дротики назывались сулицами.
Наёмное войско-Термин наемное войско было применено впервые в Греции и Персии.Там по нежеланию убивать своих собственных граждан нанимали за деньги (Золото серебро) людей готовые умереть за ту или иную страну.Впрочем наемные войска были и в Риме и Англии и других странах.
В наше время о наемниках нигде не афишируется ведь это запрешено Международной конвенцией ООН и карается по закону.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Бро́нза — сплав меди, обычно с оловом в качестве основного компонента, но к бронзам также относят медные сплавы с алюминием, кремнием, бериллием, свинцом и другими элементами, за исключением цинка (это латунь), никеля (это мельхиор), цинка и никеля (это нейзильбер).
Колесни́ца — большая двухколёсная повозка (двуколка), использующая как движущую силу скаковых животных[1]. Колесница в ходе развития военной мысли, начиная с 2000 лет до нашей эры, превратилась в один из решающих факторов при ведении боевых действий. Использование боевых колесниц датируется бронзовым и железным веками. Первые модели колесниц имели четыре колеса и часто носили ритуальный характер.
ДЫ́ШЛО, дышла, ср. (польск. dyszel). Одиночная оглобля (между двумя лошадьми), укрепляемая к передней оси для поворота повозки при парной запряжке.
Возница-Ку́чер (от нем. Kutscher, устар. возни́ца), тж: Возничий — человек, управляющий упряжными лошадьми[1] в составе гужевой повозки абсолютно любого типа (от саней до дилижанса) и делающий это с передка, сидя на ко́злах, или с грядок повозки.
Колесничий-это тот кто управляет лошадьми,запряжёнными в колесницу.
Дро́тик — метательное оружие, представляющее собой копьё, несколько уменьшенное и облегчённое по сравнению с копьями для конного или рукопашного боя (как правило, имеет общую длину порядка 1,2—1,5 м) и соответствующим образом уравновешенное для удобства метания. В качестве боевого и охотничьего оружия дротики применялись войсками многих народов и стран мира, начиная с древнейших времен. Эпизодическое применение дротиков как оружия зафиксировано даже в XX веке. На Руси дротики назывались сулицами.
Наёмное войско-Термин наемное войско было применено впервые в Греции и Персии.Там по нежеланию убивать своих собственных граждан нанимали за деньги (Золото серебро) людей готовые умереть за ту или иную страну.Впрочем наемные войска были и в Риме и Англии и других странах.
В наше время о наемниках нигде не афишируется ведь это запрешено Международной конвенцией ООН и карается по закону.
Объяснение: