ОбъяснениеМой самый любимый предмет в школе - это литературоведение. Мне очень нравится читать книги, узнавать что-то новое, рассказывать их кому-то или писать сочинения на прочитанные темы. Также мне всегда кажется, что во всех книгах я словно живу другой жизнью. Образ каждого героя я примеряю на себя и пытаюсь смотреть на ситуацию с его стороны. Каждая книга - это моя отдельная жизнь. Какие-то из них - очень веселые, а какие-то - грустные. Что-то - очень познавательное, а что-то - наполнено приключениями и фантастикой. Если бы у меня был выбор, то я бы всегда хотел сидеть и читать книжки. На литературе мы изучаем много классических произведений. Мне нравится почти все. Также мы изучаем биографии известных писателей. Мне очень нравятся произведения Александра Сергеевича Пушкина и Ивана Алексеевича Бунина. Они моих два самых любимых писателя. Любимая моя книжка у Бунина - это “Две радуги. Стихи о природе”, а у Пушкина мне нравится роман “Капитанская дочка”. Рис. 1. Урок русской литературы Еще на уроках литературы мы читаем и учим стихи. Мне нравятся стихи, особенно про природу. И мы изучаем биографии поэтов. Сами по себе биографии знаменитых людей, точнее писателей, весьма интересны. Мне кажется, что у каждого из них была особенная жизнь, непохожая на жизни других. Почти у всех всегда были трудности жизни. Это, наверное, и побуждало их уходить в себя и творить такие прекрасные произведения, которые сейчас являются классикой. Я очень люблю литературу и считаю чтение своим хобби. Мне оно нравится, ведь книги дают нам прекрасный шанс познакомиться со многими прекрасными людьми. Они рассказывают о далеких красивых местах, придуманных планетах, мирах и обо всем, что только можно представить. Благодаря этому всегда можно развивать свое воображение и мечтать о чем-то прекрасном и далеком. К тому же из книг всегда можно извлечь что-то новое. Писатели постоянно пишут о как-либо важных проблемах, которые мы должны услышать и понять, и я думаю, что это очень хороший общения с большим количеством людей. Но, к сожалению, в школе у нас литература не каждый день, но я не отчаиваюсь и читаю книги дома - школьные и из своей библиотеки. А на уроках учитель литературы мне и становится проводником по волшебному миру книг. Литература - мой самый любимый школьный предмет. Она дает мне возможность узнавать много нового, учиться рассуждать и мечтать.
Найбільш поширене політичне тлумачення повісті прив'язує її до самої ідеї «російської революції», «пробудження» соціальної свідомості пролетаріату. Шаріков традиційно сприймається як алегоричний образ люмпен-пролетаріату, який несподівано для себе отримав велику кількість прав і свобод, але швидко виявив егоїстичні інтереси і здатність зраджувати і знищувати як собі подібних (колишній безпритульний пес піднімається по соціальних сходах, знищуючи інших безпритульних тварин), так і тих, хто наділив їх цими правами. Вважається, що в повісті Булгаковим були передбачені масові репресії 1930-х років.[5].
Ряд булгакознавців вважає, що «Собаче серце» є політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років, а кожен з персонажів має прообраз серед політичної верхівки країни в той час. Зокрема, прообразом Шарікова-Чугункіна є Сталін (у обох «залізне» друге прізвище), професора Преображенського — Ленін (перетворив країну), доктора Борменталя, який постійно конфліктує з Кульковим — Троцький (Бронштейн), Швондера — Каменєв, асистентки Зіни — Зінов'єв, Дар'ї — Дзержинський і так далі.[6].
Объяснение:
Собаче серце” проблематика. Автор ставить перед читачем одразу кілька проблем. Це і питання втручання в закони природи – професор Преображенський слідує найкращим намірам, але результат виявляється прямо протилежним. Він змушений боротися з непередбаченими наслідками свого експерименту. Також автор торкається питань взаємин інтелігенції і народу в післяреволюційний час. В іронічних тонах Булгаков описує дурні бюрократичні зволікання і безкультур’я. Засуджує безграмотність, невігластво і дурість. У творі часто використовується прийом контрасту – професор Преображенський і його оточення протиставляються агресивно-налаштованому і абсурдного світу, розкритому через образи Швондера і інших членів домкома. Також автор часто використовує гротеск і іронію, підкреслюючи недоліки і безглуздість того, що відбувається.
ОбъяснениеМой самый любимый предмет в школе - это литературоведение. Мне очень нравится читать книги, узнавать что-то новое, рассказывать их кому-то или писать сочинения на прочитанные темы. Также мне всегда кажется, что во всех книгах я словно живу другой жизнью. Образ каждого героя я примеряю на себя и пытаюсь смотреть на ситуацию с его стороны. Каждая книга - это моя отдельная жизнь. Какие-то из них - очень веселые, а какие-то - грустные. Что-то - очень познавательное, а что-то - наполнено приключениями и фантастикой. Если бы у меня был выбор, то я бы всегда хотел сидеть и читать книжки. На литературе мы изучаем много классических произведений. Мне нравится почти все. Также мы изучаем биографии известных писателей. Мне очень нравятся произведения Александра Сергеевича Пушкина и Ивана Алексеевича Бунина. Они моих два самых любимых писателя. Любимая моя книжка у Бунина - это “Две радуги. Стихи о природе”, а у Пушкина мне нравится роман “Капитанская дочка”. Рис. 1. Урок русской литературы Еще на уроках литературы мы читаем и учим стихи. Мне нравятся стихи, особенно про природу. И мы изучаем биографии поэтов. Сами по себе биографии знаменитых людей, точнее писателей, весьма интересны. Мне кажется, что у каждого из них была особенная жизнь, непохожая на жизни других. Почти у всех всегда были трудности жизни. Это, наверное, и побуждало их уходить в себя и творить такие прекрасные произведения, которые сейчас являются классикой. Я очень люблю литературу и считаю чтение своим хобби. Мне оно нравится, ведь книги дают нам прекрасный шанс познакомиться со многими прекрасными людьми. Они рассказывают о далеких красивых местах, придуманных планетах, мирах и обо всем, что только можно представить. Благодаря этому всегда можно развивать свое воображение и мечтать о чем-то прекрасном и далеком. К тому же из книг всегда можно извлечь что-то новое. Писатели постоянно пишут о как-либо важных проблемах, которые мы должны услышать и понять, и я думаю, что это очень хороший общения с большим количеством людей. Но, к сожалению, в школе у нас литература не каждый день, но я не отчаиваюсь и читаю книги дома - школьные и из своей библиотеки. А на уроках учитель литературы мне и становится проводником по волшебному миру книг. Литература - мой самый любимый школьный предмет. Она дает мне возможность узнавать много нового, учиться рассуждать и мечтать.
Найбільш поширене політичне тлумачення повісті прив'язує її до самої ідеї «російської революції», «пробудження» соціальної свідомості пролетаріату. Шаріков традиційно сприймається як алегоричний образ люмпен-пролетаріату, який несподівано для себе отримав велику кількість прав і свобод, але швидко виявив егоїстичні інтереси і здатність зраджувати і знищувати як собі подібних (колишній безпритульний пес піднімається по соціальних сходах, знищуючи інших безпритульних тварин), так і тих, хто наділив їх цими правами. Вважається, що в повісті Булгаковим були передбачені масові репресії 1930-х років.[5].
Ряд булгакознавців вважає, що «Собаче серце» є політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років, а кожен з персонажів має прообраз серед політичної верхівки країни в той час. Зокрема, прообразом Шарікова-Чугункіна є Сталін (у обох «залізне» друге прізвище), професора Преображенського — Ленін (перетворив країну), доктора Борменталя, який постійно конфліктує з Кульковим — Троцький (Бронштейн), Швондера — Каменєв, асистентки Зіни — Зінов'єв, Дар'ї — Дзержинський і так далі.[6].
Объяснение:
Собаче серце” проблематика. Автор ставить перед читачем одразу кілька проблем. Це і питання втручання в закони природи – професор Преображенський слідує найкращим намірам, але результат виявляється прямо протилежним. Він змушений боротися з непередбаченими наслідками свого експерименту. Також автор торкається питань взаємин інтелігенції і народу в післяреволюційний час. В іронічних тонах Булгаков описує дурні бюрократичні зволікання і безкультур’я. Засуджує безграмотність, невігластво і дурість. У творі часто використовується прийом контрасту – професор Преображенський і його оточення протиставляються агресивно-налаштованому і абсурдного світу, розкритому через образи Швондера і інших членів домкома. Також автор часто використовує гротеск і іронію, підкреслюючи недоліки і безглуздість того, що відбувається.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/sobache-sertse-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua