Через четыре года после заключения брака Антония потребовала развода с Павлом по причине его неверности. При этом она сослалась на то, что он пренебрегает интересами их общих детей, предпочитая им детей от конкубины. В суде она потребовала передачи ее детей под власть ее отца и возвращения всего приданого (усадьба с полем, стадо овец в 40 голов, пять рабов). Павел же отказался выполнить эти условия и возражал против развода, указывая следующее: брак по давности перерос в брак cun manu, поэтому Антония не вправе заявлять подобных требований; приданое перестало существовать, так как рабы умерли во время эпидемии, скот употреблен в пищу, усадьба была продана при переезде; дети находятся под его властью.
Проанализировав обстоятельства дела и содержание Дигест, определите, как должен быть решен этот спор.
2. Меркулий, вернувшись после похода, неожиданно умирает, не успев оставить завещание своим детям. У него остались сын Марселий и дочь Виолетта. Спустя 5 лет умирает, не оставив завещание, отец Меркулия – Марк (дедушка Марселия и Виолетты), у которого остались сыновья Гай и Помпий (дяди Марселия и Виолетты).
Рассмотрите обе ситуации, разрешив во о наследстве, исходя из Новелл Юстиниана.+
Центральний герой поеми – Еней. Лише перші рядки поеми співзвучні «Енеїді» І.Котляревського: Еней був парубок моторний, / на всякі всячини мастак [2, с. 1].
Еней з товариством «пристає до берега» і веде земне життя на території України. Життєві шляхи героя не були легкими. У четвертій частині «Енеїди» І.Котляревського є важливий для розуміння ідеї твору епізод: паромник називає свій народ довічно переобтяженим роботою волом. Г.Бевз ніби продовжує розвиток цієї проблеми, показуючи Енея на новому історичному, часово-просторовому витку, «поселивши» його на українській землі. І прожити Енею випало реальне життя землянина, хоча це той Еней (душа безсмертна, тож «потинявшись досить, душа колись таки попросить бодай під поганенький дах» [2, с.3]).
Еней живе у ХХ столітті, «воскреслий» - у ХХІІ-му. Працював на будівельному майданчику у Кривому Розі, одружився, через сусідку Настю переїхали на Уманщину до Кочержинців у хату померлих батьків Енея, народились донька і троє синочків, пройшов герой шляхами війни, повернувся додому у голодному 1946-му, «украв» дійничку» пшениці і потрапив на 15 років у ГУЛАГ, за три місяці до звільнення зник. З’явився знову у 2105 році – його бульдозеристи вирили із вічної мерзлоти. Еней знайомиться з реаліями нового життя, розповідає про минуле, працює консультантом у музеї, одружується із тридцятирічною аспіранткою Марі, мають двох дітей із пробірки. У такий же б «Еней тисяч дві зачав життів» [2, с.41].
Мабуть, недаремно автор дає героєві прізвище Бож, бо все під силу лише Богові. Думається, що зумисне Г.Бевз не подає картини пекла чи раю. Він, певно, хотів показати, що життя на Україні у першій половині ХХ століття і було пеклом. Люди дуже тяжко працювали, а винагороди за це не мали.
1) колеса,
2) орудий труда из железа;
3) выращивания большинства домашних животных;
4) плуга.
Не известные в остальном мире достижения:
1) выращивание кукурузы, подсолнечника, картофеля, помидоров, какао, табака;
2) выращивание лам и индеек;
3) использование одних лишь собак в качестве всех видов домашних животных собак (существовала даже особая порода, собаки которой ничего особого в жизни не делали, но их специально откармливали ради мяса, как в остальном мире свиней);
4) особое узелковое письмо.