Мо, батько дванадцятирічної Меггі, володіє дивовижною здатністю: коли він читає вголос, герої книг оживають, причому в обмін на сторінки книги потрапляє хто-небудь з оточуючих. Так одного разу в будинку Меггі з’явився запеклий лиходій з книги «Чорнильне серце» Каприкорн (Козеріг), його вірний слуга Баста, І бродячий артист, пожирач вогню Вогнерукий, а замість них в казці виявилася мама Меггі. Меггі тоді було три роки. З того часу Мо постійно переїжджає, щоб Каприкорн його не найшов. Одного дощового вечора Меггі бачить за вікном незнайомця, що наближається до її будинку, і негайно повідомляє про це батькові Мо. Він одразу впізнає незнайомця і веде його до кабінету, а Меггі просить іти спати. Але Меггі намагається підслухати їх розмову. Вона чує, що ім’я незнайомця – Вогнерукий, а батька він називав Чарівновустим. Вогнерукий попереджає Мо, що хтось шукає його. Вранці батько просить Меггі зібрати речі, щоб поїхати до тітки її матері Елінор. Але з ними їде і Вогнерукий. По дорозі Меггі дізнається, що вони тікають від якогось лиходія Каприкорна. У Елінор є захоплення – вона колекціонує книги, її дім схожий на бібліотеку. Мо просить Елінор сховати якусь книгу. А скоро люди Каприкорна викрадають Мо. У той час Вогнерукий відволікав Меггі. Вогнерукий зрадив Мо, бо йому наказав Каприкорн, пообіцявши, що його повернуть у книгу. Меггі, Елінор і Вогнерукий їдуть на пошуки Мо. Їх захоплює Баста, слуга Каприкорна і замикає у сараї, де сидів Мо. А книгу “Чорнильне серце” Каприкорн забирає у Меггі. Меггі дізнається, що її батько був причиною того, що її мама зникла. Мо володів даром, який оживляв речі та персонажів з книг. Він випадково відправив дружину Терезу в книгу, а Каприкорн і Баста за Вогнеруким опинилися у їх домі. Меггі зрозуміла, що вони часто переїжджають, щоб триматися подалі від Каприкорна. Каприкорн хотів захопити Мо, щоб той все вичитував з книг для нього. Каприкорну припав до душі наш світ, і він вирішив знищити всі екземпляри книги зі своєю історією, крім однієї, яка ретельно охоронялася, щоб ніхто не зміг послати його назад, але щоб сам він міг змусити Мо, або кого-небудь іншого з таким же даром, вичитати йому його давнього друга – страшну Тінь, здатну лише вбивати. Тепер Мо змушений читати для Каприкорна, адже Меггі та Елінор можуть вбити. Мо читає уривок з історії “Острів скарбів” та “1000 і одна ніч”. Він вичитує гору золотих монет і хлопця на ім’я Фарід, років 15. Вогнерукий, зрозумівши, що Каприкорн його використав допомагає Меггі, Мо, Елінор і Фариду втекти. Вони поселяються в готелі на італійському узбережжі. Мо усвідомлює, що йому потрібна остання книга Чорнильного серця, бо в ній його дружина і тільки за до неї він зможе відправити Каприкорна і Басту назад. Елінор вдається знайти автора “Чорнильного серця”, чоловіка, на ім’я Феноліо. Вони дізнаються, що він живе в маленькому містечку. Елінор їде додому. А Мо з дочкою, Вогнерукий та Фарид відправляються до Феноліо. Але ще одного примірника книги у нього не було. Згодом Феноліо та Меггі були викрадені Бастою і повернуті в село Каприкорна. Вони є приманкою, адже Мо обов’язково повернеться за дочкою.
Меггі ж, не дивлячись на плачевний досвід батька, теж дуже хоче мати чудовий дар – вичитувати героїв книг, і то чи спадковість, чи пристрасне бажання … насправді виявляється, що і вона має цей дар. Про це вона дізнається, сидячи замкнена в кімнаті з Феноліо. Вона вичитує фею Дінь-Дінь. Тепер Мо Каприкорну не потрібний, він наказує випробувати дівчинку і вона вичитує олов’яного солдатика. Каприкорн назначає день, коли Меггі має вичитати Тінь, щоб стратити Вогнерукого та Резу. Реза – це служниця Каприкорна, її вичитав з книги невмілий читець Даріус. Тепер Реза не може говорити. Меггі розуміє, що Реза – це її мати. Разом з Феноліо, автором книги “Чорнильне серце”, вони втілюють в життя ідею Мо. Феноліо пише інше закінчення книги, яке Меггі має прочитати. Фарід і Мо, у вечір страти, відволікають людей Каприкорна, підпалюючи його будинок і церкву. Меггі читає з аркуша, який Феноліо написав. Але вона випадково посилає Феноліо в книгу і виводить Тінь. Тінь вбиває Козерога і деяких його людей. Сама Тінь стає життям усіх істот, які втратили життя в книзі. Баста і Мортола втекли. Меггі нарешті може обійняти маму. Щаслива родина оселяється у своєї родички, бібліофілки Елінор, яка дає також притулок в своєму саду і всяким чарівним істотам, які вийшли з книги – феям, кобольтам, скляним фігуркам … але в нашому світі залишилися ще й Баста, а також Сорока, мати Каприкорна, і ще невтішно ностальгуючий Вогнерукий, а Феноліо потрапив в створений ним же самим світ.
Гармоничные сочетания цветов называются цветовыми схемами. Цветовые схемы остаются гармоничными вне зависимости от угла поворота.
Комплементарными или дополнительными цветами являются любые два цвета, расположенные напротив друг друга на цветовом круге. Например, синий и оранжевый, красный и зеленый.
Сочетания цветов, смешение которых не дает серый цвет, называются характерными, бесхарактерными и дисгармоничными. Характерные: любая пара цветов из схемы классическая триада (фиолетовый – оранжевый, красный – желтый, оранжевый – зеленый, желтый – синий, зеленый – фиолетовый, синий – красный).
Мо, батько дванадцятирічної Меггі, володіє дивовижною здатністю: коли він читає вголос, герої книг оживають, причому в обмін на сторінки книги потрапляє хто-небудь з оточуючих. Так одного разу в будинку Меггі з’явився запеклий лиходій з книги «Чорнильне серце» Каприкорн (Козеріг), його вірний слуга Баста, І бродячий артист, пожирач вогню Вогнерукий, а замість них в казці виявилася мама Меггі. Меггі тоді було три роки. З того часу Мо постійно переїжджає, щоб Каприкорн його не найшов. Одного дощового вечора Меггі бачить за вікном незнайомця, що наближається до її будинку, і негайно повідомляє про це батькові Мо. Він одразу впізнає незнайомця і веде його до кабінету, а Меггі просить іти спати. Але Меггі намагається підслухати їх розмову. Вона чує, що ім’я незнайомця – Вогнерукий, а батька він називав Чарівновустим. Вогнерукий попереджає Мо, що хтось шукає його. Вранці батько просить Меггі зібрати речі, щоб поїхати до тітки її матері Елінор. Але з ними їде і Вогнерукий. По дорозі Меггі дізнається, що вони тікають від якогось лиходія Каприкорна. У Елінор є захоплення – вона колекціонує книги, її дім схожий на бібліотеку. Мо просить Елінор сховати якусь книгу. А скоро люди Каприкорна викрадають Мо. У той час Вогнерукий відволікав Меггі. Вогнерукий зрадив Мо, бо йому наказав Каприкорн, пообіцявши, що його повернуть у книгу. Меггі, Елінор і Вогнерукий їдуть на пошуки Мо. Їх захоплює Баста, слуга Каприкорна і замикає у сараї, де сидів Мо. А книгу “Чорнильне серце” Каприкорн забирає у Меггі. Меггі дізнається, що її батько був причиною того, що її мама зникла. Мо володів даром, який оживляв речі та персонажів з книг. Він випадково відправив дружину Терезу в книгу, а Каприкорн і Баста за Вогнеруким опинилися у їх домі. Меггі зрозуміла, що вони часто переїжджають, щоб триматися подалі від Каприкорна. Каприкорн хотів захопити Мо, щоб той все вичитував з книг для нього. Каприкорну припав до душі наш світ, і він вирішив знищити всі екземпляри книги зі своєю історією, крім однієї, яка ретельно охоронялася, щоб ніхто не зміг послати його назад, але щоб сам він міг змусити Мо, або кого-небудь іншого з таким же даром, вичитати йому його давнього друга – страшну Тінь, здатну лише вбивати. Тепер Мо змушений читати для Каприкорна, адже Меггі та Елінор можуть вбити. Мо читає уривок з історії “Острів скарбів” та “1000 і одна ніч”. Він вичитує гору золотих монет і хлопця на ім’я Фарід, років 15. Вогнерукий, зрозумівши, що Каприкорн його використав допомагає Меггі, Мо, Елінор і Фариду втекти. Вони поселяються в готелі на італійському узбережжі. Мо усвідомлює, що йому потрібна остання книга Чорнильного серця, бо в ній його дружина і тільки за до неї він зможе відправити Каприкорна і Басту назад. Елінор вдається знайти автора “Чорнильного серця”, чоловіка, на ім’я Феноліо. Вони дізнаються, що він живе в маленькому містечку. Елінор їде додому. А Мо з дочкою, Вогнерукий та Фарид відправляються до Феноліо. Але ще одного примірника книги у нього не було. Згодом Феноліо та Меггі були викрадені Бастою і повернуті в село Каприкорна. Вони є приманкою, адже Мо обов’язково повернеться за дочкою.
Меггі ж, не дивлячись на плачевний досвід батька, теж дуже хоче мати чудовий дар – вичитувати героїв книг, і то чи спадковість, чи пристрасне бажання … насправді виявляється, що і вона має цей дар. Про це вона дізнається, сидячи замкнена в кімнаті з Феноліо. Вона вичитує фею Дінь-Дінь. Тепер Мо Каприкорну не потрібний, він наказує випробувати дівчинку і вона вичитує олов’яного солдатика. Каприкорн назначає день, коли Меггі має вичитати Тінь, щоб стратити Вогнерукого та Резу. Реза – це служниця Каприкорна, її вичитав з книги невмілий читець Даріус. Тепер Реза не може говорити. Меггі розуміє, що Реза – це її мати. Разом з Феноліо, автором книги “Чорнильне серце”, вони втілюють в життя ідею Мо. Феноліо пише інше закінчення книги, яке Меггі має прочитати. Фарід і Мо, у вечір страти, відволікають людей Каприкорна, підпалюючи його будинок і церкву. Меггі читає з аркуша, який Феноліо написав. Але вона випадково посилає Феноліо в книгу і виводить Тінь. Тінь вбиває Козерога і деяких його людей. Сама Тінь стає життям усіх істот, які втратили життя в книзі. Баста і Мортола втекли. Меггі нарешті може обійняти маму. Щаслива родина оселяється у своєї родички, бібліофілки Елінор, яка дає також притулок в своєму саду і всяким чарівним істотам, які вийшли з книги – феям, кобольтам, скляним фігуркам … але в нашому світі залишилися ще й Баста, а також Сорока, мати Каприкорна, і ще невтішно ностальгуючий Вогнерукий, а Феноліо потрапив в створений ним же самим світ.
!"!
Объяснение:
Гармоничные сочетания цветов называются цветовыми схемами. Цветовые схемы остаются гармоничными вне зависимости от угла поворота.
Комплементарными или дополнительными цветами являются любые два цвета, расположенные напротив друг друга на цветовом круге. Например, синий и оранжевый, красный и зеленый.
Сочетания цветов, смешение которых не дает серый цвет, называются характерными, бесхарактерными и дисгармоничными. Характерные: любая пара цветов из схемы классическая триада (фиолетовый – оранжевый, красный – желтый, оранжевый – зеленый, желтый – синий, зеленый – фиолетовый, синий – красный).