Ми або(Я) читали(-а) казку "Маленький принц". Мені дуже сподобалася ця казка. Я б так хотіла побачити Маленького Принца. І ця зустріч відбулася.
Одного разу дощовим осіннім днем я йшла по вулиці. Люди були похмурі, як хмаринки. Кожні 3 години проходив дощик, але настрій моє було не дуже веселим. Йдуть люди, не посміхаються. А мені так хотілося щоб засвітило сонечко, з довгими промінчиками і погрілася землю.
Іду я по вулиці (як раз в школі проходили твір "Маленький принц") і бачу хлопчика. У нього були довгі вії як у сонця промені, а своєю усмішкою він ніби зігрівав землю. Стоп!
Цей хлопчик був чимось схожий на Маленького принца, трохи насуплений, але в цей час дуже милий. Я вирішила заговорити з ним і дізналася в ньому риси характеру як у героя казки. Я була у захваті. Стільки разів я хотіла побачитися з Маленьким принцом. І ось, він стоїть переді мною, я розмовляю з ним. Тільки тепер його звуть Міпель. Так, ім'я дуже дивне і незрозуміле для мене. Але в цьому імені, була якась загадка, загадка яку не так легко розгадати. Цю зустріч я запам'ятала назавжди !!!
17 июля 1943 года части красной армии атаковали Миус-фронт, протянувшийся по правому берегу одноименной реки, и представляющий из себя мощный укрепрайон врага. Сумев вклиниться в оборону врага на 10 километров, советские части достигли вершины 277,9 и закрепились на ней, сломив сопротивление грозного противника, ведущего прицельный огонь из ДОТов. Но спустя две недели немцы, получив подкрепление из под Курска, приступили к ликвидации плацдарма. В ходе тяжелых боев с применением авиации и бронетехники советские части были вынуждены отступить с годсподствующей высоты Донбасса, являвшейся основой обороны противника на Миус-фронте, которую враг еще использовал и как наблюдательный пункт.
Ми або(Я) читали(-а) казку "Маленький принц". Мені дуже сподобалася ця казка. Я б так хотіла побачити Маленького Принца. І ця зустріч відбулася.
Одного разу дощовим осіннім днем я йшла по вулиці. Люди були похмурі, як хмаринки. Кожні 3 години проходив дощик, але настрій моє було не дуже веселим. Йдуть люди, не посміхаються. А мені так хотілося щоб засвітило сонечко, з довгими промінчиками і погрілася землю.
Іду я по вулиці (як раз в школі проходили твір "Маленький принц") і бачу хлопчика. У нього були довгі вії як у сонця промені, а своєю усмішкою він ніби зігрівав землю. Стоп!
Цей хлопчик був чимось схожий на Маленького принца, трохи насуплений, але в цей час дуже милий. Я вирішила заговорити з ним і дізналася в ньому риси характеру як у героя казки. Я була у захваті. Стільки разів я хотіла побачитися з Маленьким принцом. І ось, він стоїть переді мною, я розмовляю з ним. Тільки тепер його звуть Міпель. Так, ім'я дуже дивне і незрозуміле для мене. Але в цьому імені, була якась загадка, загадка яку не так легко розгадати. Цю зустріч я запам'ятала назавжди !!!
17 июля 1943 года части красной армии атаковали Миус-фронт, протянувшийся по правому берегу одноименной реки, и представляющий из себя мощный укрепрайон врага. Сумев вклиниться в оборону врага на 10 километров, советские части достигли вершины 277,9 и закрепились на ней, сломив сопротивление грозного противника, ведущего прицельный огонь из ДОТов. Но спустя две недели немцы, получив подкрепление из под Курска, приступили к ликвидации плацдарма. В ходе тяжелых боев с применением авиации и бронетехники советские части были вынуждены отступить с годсподствующей высоты Донбасса, являвшейся основой обороны противника на Миус-фронте, которую враг еще использовал и как наблюдательный пункт.