Ассигнационный рубль — сначала расчётная, вспомогательная, а затем — основная денежная единица Российской империи с 1769-го по 1 января 1849 года, имевшая хождение наравне с серебряным рублём с рыночным курсом взаимного обмена обеих валют. Всего было 4 выпуска российских ассигнаций: в 1769—1785 гг., 1786—1818 гг., 1802 г. и 1818—1843 гг. На российских ассигнациях использовались надписи «Действуетъ къ пользе онаго» и «Любовь къ Отечеству».
Появление ассигнационных рублей было вызвано большими расходами правительства на военные нужды, приведшими к нехватке серебра в казне (поскольку все расчёты, особенно с зарубежными поставщиками, велись исключительно в серебряных и золотых монетах). Нехватка серебра и огромные массы медных денег во внутрироссийском торговом обороте приводили к тому, что крупные платежи было крайне сложно осуществлять. Так уездные казначейства были вынуждены при сборах подушных податей снаряжать целые экспедиции, поскольку для перевозки в среднем каждых 500 рублей налога требовалась отдельная подвода. Всё это вызвало необходимость введения неких государственных обязательств, своего рода векселей для крупных расчётов.
Первая попытка введения ассигнаций была предпринята Петром III, подписавшим 25 мая 1762 г. указ об учреждении государственного банка, который должен был выпустить в обращение ассигнации номиналом в 10, 50, 100, 500 и 1000 рублей на общую сумму в 5 млн рублей.
Указ не был выполнен вследствие дворцового переворота, осуществлённого Екатериной II, которая в свою очередь через 6 лет вернулась к идее выпуска ассигнаций. 29 декабря 1768 г. был подписан, и обнародован 2 февраля 1769 г. манифест об учреждении в Санкт-Петербурге и Москве отделений Ассигнационного банка, получившего эксклюзивное право эмиссии ассигнаций. В манифесте говорилось, что ассигнации имеют хождение наравне с монетой и подлежат немедленному обмену на монеты по первому требованию в любых количествах. Было установлено, что выпуск бумажных денег не должен превышать наличную сумму монеты, находящейся в банке. Изначальный капитал Ассигнационного банка составлял 1 млн рублей медными монетами — по 500 тыс. рублей в Петербургской и Московской конторе. Лимит эмиссии ассигнаций также был определён в 1 млн рублей. Банком были выпущены следующие номиналы: 25, 50, 75 и 100 рублей. Деньги этого выпуска имели примитивный внешний вид, что упрощало фальсификацию. Ассигнации достоинством в 25 рублей переделывались в 7Поэтому указом от 21 июня 1771 года денежные знаки номиналом в 75 рублей были прекращены к выпуску и изъяты из обращения. Эти ассигнации являются редкостями и представляют коллекционный интерес.
Первоначально выпуск ассигнаций имел большой успех, однако поскольку в банке находилась лишь медная монета, то обмен ассигнаций производился только на неё. Это положение было закреплено законодательно указом от 22 января 1770 г. Таким образом ассигнация накрепко привязывалась к медной монете, которая отныне становилась фактически лишь разменным средством последней. В начале существования новой денежной системы этот диспаритет ещё не мог сильно влиять на покупательную способность нового, не обеспеченного драгоценным металлом рубля. С 1780 г. был запрещён ввоз и вывоз ассигнаций за границу: ассигнационный рубль перестал быть конвертируемым. В то же время эмиссия ассигнаций увеличивалась, и со второй половины 1780-х гг. началось резкое понижение курса бумажных денег, потянувшее за собой и свой разменный эквивалент — медные монеты. Появились ножницы цен, отныне в стране существовали две независимые денежные единицы: серебряный рубль, обеспеченный запасами драгметалла в казне и равный 100 серебряным копейкам и ассигнационный рубль, не обеспеченный ничем, кроме доверия населения к власти, и равный 100 исключительно медным копейкам.
К концу XVIII—началу XIX века курс ассигнаций резко упал. Правительством было обещано уменьшить количество бумажных ассигнаций, но обещание так и не было сдержано. Манифестом от июня 1787 предусматривалось количество ассигнаций в 10 миллионов рублей, но оно выросло до 57,7 миллионов рублей.
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
Появление ассигнационных рублей было вызвано большими расходами правительства на военные нужды, приведшими к нехватке серебра в казне (поскольку все расчёты, особенно с зарубежными поставщиками, велись исключительно в серебряных и золотых монетах). Нехватка серебра и огромные массы медных денег во внутрироссийском торговом обороте приводили к тому, что крупные платежи было крайне сложно осуществлять. Так уездные казначейства были вынуждены при сборах подушных податей снаряжать целые экспедиции, поскольку для перевозки в среднем каждых 500 рублей налога требовалась отдельная подвода. Всё это вызвало необходимость введения неких государственных обязательств, своего рода векселей для крупных расчётов.
Первая попытка введения ассигнаций была предпринята Петром III, подписавшим 25 мая 1762 г. указ об учреждении государственного банка, который должен был выпустить в обращение ассигнации номиналом в 10, 50, 100, 500 и 1000 рублей на общую сумму в 5 млн рублей.
Указ не был выполнен вследствие дворцового переворота, осуществлённого Екатериной II, которая в свою очередь через 6 лет вернулась к идее выпуска ассигнаций. 29 декабря 1768 г. был подписан, и обнародован 2 февраля 1769 г. манифест об учреждении в Санкт-Петербурге и Москве отделений Ассигнационного банка, получившего эксклюзивное право эмиссии ассигнаций. В манифесте говорилось, что ассигнации имеют хождение наравне с монетой и подлежат немедленному обмену на монеты по первому требованию в любых количествах. Было установлено, что выпуск бумажных денег не должен превышать наличную сумму монеты, находящейся в банке. Изначальный капитал Ассигнационного банка составлял 1 млн рублей медными монетами — по 500 тыс. рублей в Петербургской и Московской конторе. Лимит эмиссии ассигнаций также был определён в 1 млн рублей. Банком были выпущены следующие номиналы: 25, 50, 75 и 100 рублей. Деньги этого выпуска имели примитивный внешний вид, что упрощало фальсификацию. Ассигнации достоинством в 25 рублей переделывались в 7Поэтому указом от 21 июня 1771 года денежные знаки номиналом в 75 рублей были прекращены к выпуску и изъяты из обращения. Эти ассигнации являются редкостями и представляют коллекционный интерес.
Первоначально выпуск ассигнаций имел большой успех, однако поскольку в банке находилась лишь медная монета, то обмен ассигнаций производился только на неё. Это положение было закреплено законодательно указом от 22 января 1770 г. Таким образом ассигнация накрепко привязывалась к медной монете, которая отныне становилась фактически лишь разменным средством последней. В начале существования новой денежной системы этот диспаритет ещё не мог сильно влиять на покупательную способность нового, не обеспеченного драгоценным металлом рубля. С 1780 г. был запрещён ввоз и вывоз ассигнаций за границу: ассигнационный рубль перестал быть конвертируемым. В то же время эмиссия ассигнаций увеличивалась, и со второй половины 1780-х гг. началось резкое понижение курса бумажных денег, потянувшее за собой и свой разменный эквивалент — медные монеты. Появились ножницы цен, отныне в стране существовали две независимые денежные единицы: серебряный рубль, обеспеченный запасами драгметалла в казне и равный 100 серебряным копейкам и ассигнационный рубль, не обеспеченный ничем, кроме доверия населения к власти, и равный 100 исключительно медным копейкам.
К концу XVIII—началу XIX века курс ассигнаций резко упал. Правительством было обещано уменьшить количество бумажных ассигнаций, но обещание так и не было сдержано. Манифестом от июня 1787 предусматривалось количество ассигнаций в 10 миллионов рублей, но оно выросло до 57,7 миллионов рублей.
Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.