Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
В этой сцене, написанной в форме рондо, излагаются три главные темы Джульетты, которые, развиваясь в дальнейшем как лейттемы, подобно темам любви, становятся основой симфонического действия балета.
Первую, до-мажорную называют темой Джульетты-девочки. В ее скерцозном, легком, стремительном движении так и видится то скользящий, то подпрыгивающий бег совсем еще юного существа. Тема Джульетты-девочки выступает в качестве рефрена № 10, проводится в нем многократно, в различных тональностях. В дальнейшем же развитии балета она появляется редко, как напоминание о совсем еще юном возрасте героини. Лёгкость и живость темы выражена в гаммаобразной “бегущей” мелодии, и, что подчёркивает её ритм, остроту и подвижность, завершается сверкающим кадансом, выраженными родственными тоническими трезвучиями, движущимися вниз по терциям.
Вторая, ля-бемоль-мажорная тема, впервые прозвучавшая во вступлении балета, имеет ремарку “con eleganza” и показывает другую, взрослую грань облика Джульетты, представительницы высшей, родовитой знати. Музыка по-светски элегантна, изящна. Специфические паузы напоминают поклоны, мягкий аккомпанемент спокойного, ласкового, чуточку колыбельного оттенка придает теме единство и некоторую завороженность. В дальнейшем в развитии балета ля-бемоль-мажорной теме отводится значительная роль. Она становится рефреном, подчеркивая, что все события концентрируются вокруг образа Джульетты. Изящество 2 темы передано в ритме гавота (нежный образ Джульетты-девушки) - кларнет звучит игриво и насмешливо.
Третья тема Джульетты написана в до мажоре. До-мажорная тема отличается хрупкостью и нежностью. Но на первый план здесь выступает не движение, а психологическое состояние, в котором есть и задумчивость, и томление, и восторженность, и трагическое предчувствие, обреченность. В заключении появляется уже совершенно определенный предвестник гибели героини - трагическая, никнущая интонация.3 тема - отражает тонкий, чистый лиризм - как самую значительную “грань” её образа (изменение темпа, фактуры, тембра - флейты, виолончели) - звучит очень прозрачно
Для создания образа Джульетты Прокофьев использует такие средства музыкальной выразительности как динамические оттенки, акценты, инструментовку, различные темповые оттенки.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Объяснение:
Выбери любой Тут их 3
В этой сцене, написанной в форме рондо, излагаются три главные темы Джульетты, которые, развиваясь в дальнейшем как лейттемы, подобно темам любви, становятся основой симфонического действия балета.
Первую, до-мажорную называют темой Джульетты-девочки. В ее скерцозном, легком, стремительном движении так и видится то скользящий, то подпрыгивающий бег совсем еще юного существа. Тема Джульетты-девочки выступает в качестве рефрена № 10, проводится в нем многократно, в различных тональностях. В дальнейшем же развитии балета она появляется редко, как напоминание о совсем еще юном возрасте героини. Лёгкость и живость темы выражена в гаммаобразной “бегущей” мелодии, и, что подчёркивает её ритм, остроту и подвижность, завершается сверкающим кадансом, выраженными родственными тоническими трезвучиями, движущимися вниз по терциям.
Вторая, ля-бемоль-мажорная тема, впервые прозвучавшая во вступлении балета, имеет ремарку “con eleganza” и показывает другую, взрослую грань облика Джульетты, представительницы высшей, родовитой знати. Музыка по-светски элегантна, изящна. Специфические паузы напоминают поклоны, мягкий аккомпанемент спокойного, ласкового, чуточку колыбельного оттенка придает теме единство и некоторую завороженность. В дальнейшем в развитии балета ля-бемоль-мажорной теме отводится значительная роль. Она становится рефреном, подчеркивая, что все события концентрируются вокруг образа Джульетты. Изящество 2 темы передано в ритме гавота (нежный образ Джульетты-девушки) - кларнет звучит игриво и насмешливо.
Третья тема Джульетты написана в до мажоре. До-мажорная тема отличается хрупкостью и нежностью. Но на первый план здесь выступает не движение, а психологическое состояние, в котором есть и задумчивость, и томление, и восторженность, и трагическое предчувствие, обреченность. В заключении появляется уже совершенно определенный предвестник гибели героини - трагическая, никнущая интонация.3 тема - отражает тонкий, чистый лиризм - как самую значительную “грань” её образа (изменение темпа, фактуры, тембра - флейты, виолончели) - звучит очень прозрачно
Для создания образа Джульетты Прокофьев использует такие средства музыкальной выразительности как динамические оттенки, акценты, инструментовку, различные темповые оттенки.