До ть будь ласка зробити логіку люди добрі
№ 1. Знайдіть речення, які висловлюють судження. Вкажіть терміни судження /суб’єкт, предикат, зв’язку, кванторне слово/.
1. Гостра проблема, що стоїть перед українським народом – це проблема переходу до ринкових відносин.
2. Розвертайтеся в марші! /Маяковський/.
3. Товарно-грошові відносини існують багато тисяч років.
4. Довгострокова ціна – це ціна на товари масового попиту.
5. Завданням керування /менеджменту/ є задоволення потреб клієнтів за до виробництва товарів чи надання послуг.
6. Всі види мистецтва служать культивуванню прекрасного в різноманітних художніх творах.
7. Керівництво має здатність направляти ентузіазм підлеглих на досягнення поставлених цілей.
8. Авторитет менеджера – це комбінація переконання, примуса й приклада.
9. Жоден підроблений документ не є доказом.
10. Поспішати не поспішай, а квапся.
Слухайте себе, дивіться навколо себе – відповіді на ваші запитання приходитимуть звідусіль.
Вірте у вашу ідею. Будуть моменти, коли вона здаватиметься вам геніальною, а будуть і такі, коли ви вважатимете її повним лайном. Це частина процесу. Але якщо ви щиро вірите у вашу ідею – то ви це переживете і доведете її до блиску.
Якщо ви втомилися від вашої ідеї – відпочиньте. Іноді ви ненавидитимете її лише тому, що надто багато часу з нею проводите і надто пильно у неї вдивляєтеся. Письменникам (сюрприз!) теж потрібні вихідні.
Не кидайте. Ще рано здаватися. Якщо ви справді хочете написати книгу – ви маєте зачепитися за якусь одну ідею і почати з неї. Ви не зможете написати п'ятдесят сім книжок одночасно. Почніть з однієї. Ніхто не зробить цього, крім вас.
Любіть вашу ідею. Без любові нічого не буде.
Майте терпіння – все станеться не одразу, і всі частинки пазлу складуться не в одну чарівну мить. Майте терпіння, щоб працювати.
Записуйте все і не покладайтеся на пам`ять. Це вам знадобиться, повірте. Якщо перед сном, чи серед ночі, чи у метро вам спало щось на думку – запишіть це, розберетеся з цим потім. Але не думайте що запам'ятаєте просто так, бо цього не станеться. У мене в телефоні 2600 нотаток. Іноді я наштовхуючись серед них на справжні скарби, і навіть не пам'ятаю, як писала це. Тож воно того варте.
Заведіть окремий документ на комп'ютері, блокнот чи зошит, куди виноситимете найкращі думки щодо, які вам знадобляться пізніше (або не знадобляться). Ви повертатиметеся до нього впродовж усієї роботи і постійно додаватимете нові записи. Деякі письменники називають це Біблією книги. Може бути дуже корисним інструментом!
Визначтеся з жанром, формою та цільовою аудиторією вашого твору. Що це буде за книга? Фентезі, сучасна проза, детектив? Роман або повість? Для кого її буде написано – ким будуть її читачі? Початківцям часто радять починати з малого – а тоді вже рости до більших форм. Наприклад, спочатку писати оповідання, і вже тоді "дорости" до роману. Я не вважаю це правильним. Якщо ви маєте ідею для роману і хочете написати роман – пишіть одразу його. Як мінімум, структура і тонкощі написання оповідання сильно відрізняються від того, що вимагають романи. Є чудові письменники, які пишуть лише оповідання, тому що це та форма, яка вдається найкраще саме їм. І навпаки. Звісно, ви можете спершу спробувати написати оповідання – просто щоби перевірити свої сили та завершити якийсь проект, що дасть вам більше впевненості та запалу. Але це не обов'язково. Також існує думка, що ось ця (і так доволі підозріла) схема "від оповідання до роману" працює і для "від книги для дітей до книги для дорослих", і це взагалі категорично неправильно. Це цілком різні і самодостатні речі які не є підготовчими одна до одної. Книги для дітей вимагають не менш серйозної роботи, ніж книги для дорослих, і аж ніяк не є підготовчим етапом для написання дорослих романів. Це дві різні справи. Оберіть те, що ви хочете робити. І робіть це.
Сплануйте ваш твір. По суті, є два типи писання – (1) коли ти маєш чіткий план твору, докладний його скелет, на який потрібно лише нанизати слова – сама історія ж готова вже на цій стадії ідеї та підготовки; і (2) коли ти ніби пливеш за текстом, тобто не маєш чіткого плану, дозволяєш собі вільний інтуїтивний рух. Звісно, можна робити трохи того і іншого. З мого досвіду, зараз я вважаю, що в будь-якому разі краще все ж мати бодай пару опорних точок-маяків в історії перед тим, як сядеш її писати. Зійти зі шляху та дослідити води навколо можна завжди. Але якщо шляху перед вами немає взагалі ніякого, то ви просто блукаєте.
Проведіть дослідження для вашого твору. Якщо ви хочете написати історичний роман, то звісно, вам знадобиться багато знань про ту чи іншу епоху, побут, суспільний устрій, мову… Ви розумієте, про що я. Трохи дослідження теми ще нікому не завадило. Втім, професорські знання – це не ваша мета, ваша мета – написати книгу. Вивчати і досліджувати можна безкінечно довго і так нічого і не почати, власне, писати. Ви завжди зможете дізнатися про те, як у середньовічному Києві справляли весілля, і в процесі роботи – коли вам дійсно знадобиться ця інформація.
Сплануйте вашу роботу – про це ми ще поговоримо трохи докладніше вже у наступній колонці, в якій йтиметься, власне, про писання, але почати можна вже зараз. Письменництво – це робота, для неї потрібні час, сили, мотивація і постійність. Накидайте собі план вашої роботи. Він вам знадобиться.
Совесть - это главная черта любого человека. Так как он является главный признаком человечности. Иногда совесть бывает с другим смыслом и идеологией и может показать себя с другой стороны.
Совесть человека делится на два типа. Первое : это те типы людей у которых есть человечность и могут доказать, что у этого человека есть совесть. Второе :это стереотипная совесть человека. Многие люди поддерживают это, так как оно проверила нашими предками. Но это не правильно. Так как стереотипный смысл может повредить человеку мысли и пробуждать психологические болезни. Но самое главное совести в том что оно человеку говорить правду для правосудия или говорить ложь что-бы близкие люди не волновались. У многих есть это. И это нормально. Так как и это является совестью человека.
Как вы думаете могут ли люди рождаться совестью?ответ этого вопроса был бы таким образом. "Человек не рождаются совестью, а учится ему"говорят великие филологии и психологи, а так же педагоги. И в этом суть эссе.
В заключение я могу объяснить "совесть" таким образом. Совесть - это не преждевременной характер. Который может меняться в любой момент.