Дослідження безумовних рефлексів на препараті спінальної жаби
Мета: під час виконання практичного завдання навчитися визначати
етапи проведення експерименту, дослідити безумовні рефлекси на моделі
спінальної жаби.
Матеріали й обладнання: універсальний штатив із гачком,
препарувальний набір, препарувальна дощечка, фільтрувальний папір, 0,5%
розчин сірчаної кислоти, посудина з водою (для змивання кислоти),
ізотонічний розчин або розчин Рінгера для холоднокровних тварин.
Об’єкт дослідження: жаба
Хід роботи
1. Виготовити препарат спінальної жаби. Взяти жабу лівою рукою, а
правою ввести гостру браншу ножиць у рот жаби між щелепами. Видалити
верхню щелепу разом із головним мозком на рівні кутів рота.
Жабу підвісити за нижню щелепу на гачок, закріплений у штативі.
Дослід розпочати через кілька хвилин після зникнення спінального шоку.
Для безумовних рефлексів послідовно, з інтервалами у
2-3 хвилини створити механічне (пощипування пінцетом) або хімічне
(прикладання фільтрувального паперу змоченого 0,5% розчином сірчаної
кислоти) подразнення препарату спінальної жаби. Після кожного
подразнення жабу занурювати в посудину з водою, щоб змити залишки
кислоти.
ігати захисний рефлекс згинання. Пощипувати пінцетом або
накласти шматочок фільтрувального паперу, змоченого 0,5% розчином
сірчаної кислоти, на шкіру гомілки або пальців задньої лапки.
ігати захисний рефлекс потирання. Накласти
фільтрувальний папір, змочений 0,5% розчином сірчаної кислоти, на верхню
третину стегна, на шкіру в ділянці куприка, між передніми лапками.
ігати рефлекс розгинання. Нанести механічне або хімічне
подразнення на вентральну частину стопи і гомілки обох кінцівок.
5. Препарувальною голкою зруйнувати спинний мозок жаби і
повторити дію тих самих подразників на рецептори тварини. Порівняти з
попередніми результатами.
С ОФОРМЛЕНИЕМ ПРОТОКОЛА
Рекомендації щодо оформлення протоколу: виділити основні етапи
проведення фізіологічного експерименту під час дослідження безумовних рефлексів на спінальній жабі, схематично зобразити елементи рефлекторної
дуги, пояснити значення рефлексів для регуляції функцій організму.
проблема жизни и смерти связана с переживаниями человеком своего собственного пребывания в мире. двойственная (биологическая и социальная) природа человека обуславливает то, что он рождается как бы дважды. в начале как биологическое существо (индивид), а затем как социальное (личность). поэтому философы и смерть рассматривают не только как природное, но и как социальное явление
тема смерти является ведущей в любой религии, поскольку именно с позиций ее неизбежности выявляются смысл и ценности земного существования человека. достаточно вспомнить о реинкарнации, колесе смерти-жизни и карме во многих восточных религиозно-философских системах. в христианском понимании сама смерть есть переход к новой вечной жизни ("смертью смерть поправ"). в материалистической традиции смерть представлялась как полное или частичное растворение в природе. но то, что земная сознательная жизнь — это только краткий миг на фоне чего-то бесконечного и неизвестного ("дар бесценный, дар случайный, жизнь, зачем ты мне дана? "(p.s. цитата из стихотворения а.с. пушкина "не напрасно, не случайно" и то, что смерть, в конечном счете, уравнивает всех людей, являлись общепринятыми.
познание жизни стало одной из главных , к решению которых человек приступил с момента своего осознанного существования. однако при всей очевидности и наглядности феномена жизни - познание сущности жизни, ее критериев, закономерностей развития, оказалось делом чрезвычайно сложным. показателем этой сложности служит факт, что до сих пор современная биология не смогла дать научного определения жизни. но у философов и ученых выработалось представление о качественном отличии живого от неживого, о наличии общих свойств у микроорганизмов, растений, насекомых, пресмыкающихся и животных, включая человека. эти общие свойства и являются главными признаками жизни, отличающими ее от неживой материи. рассмотрим основные признаки жизни.
осознавая конечность своего земного существования и задаваясь вопросом о смысле жизни, человек начинает вырабатывать собственное отношение к жизни и к смерти. эта тема занимает центральное место во всей культуре человечества. мировой культуры раскрывает извечную связь поисков смысла человеческой жизни с попытками разгадать таинство небытия, а так же со стремлением жить вечно и если не материально, то хотя бы духовно, нравственно победить смерть.
поисками ответа на этот вопрос занимаются многочисленные направления философии. философия, если она не является догматической, аппелирует(обращение за советом, поддержкой)прежде всего к разуму человека и исходит из того, что человек должен искать ответ самостоятельно, прилагая для этого собственные духовные и усилия. философия человеку, аккумулируя и критически анализируя предшествующий опыт человечества в этих поисках.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.