6.Мужній, великодушний, також воює, терпить, перемагає, справжній лицар.
7.1. Походження героя. (Айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. Його батько — Седрік Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.) 2. Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря (Незважаючи на те, що Айвенго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. На турнірі під Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом “Позбавлений спадку” і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Бріана де Буагільбера.). 3. Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.) 4. Чесність і шляхетність. (Айвенго попереджає про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, допомагає вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Для Айвенго не має значення та обставина, що Ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не личило піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».) 5. Здатність на сильне кохання. (Айвенго усім серцем покохав вихованку Седріка — леді Ровену. Його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому. Перемігши на турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрік дарував синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються) 6. Готовність до людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.) В образі Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. Автор створив портрет ідеального лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням битися. Він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.
Кризис средневекового общества в Европе определили:
- долгий процесс падения авторитета католической церкви (включая Авиньонское пленение пап);
- эпидемии чумы и связанный с ними духовный кризис;
- связанные с эпидемиями чумы и вызванными ими демографическими изменениями перемены в хозяйственной жизни;
- протореформационное гуситское движение в Чехии.
Гуситское движение сыграло особую роль в кризисе средневекового европейского общества. Новое время наступило с приходом не только Великих географических открытий, но и реформации. Именно конфессиональный дуализм во многом определил облик европейского общества Нового времени. Гуситское движение было предтечей реформации. Оно выдвигало во многом те же идеи, его последователи в XVI в. органично влились в реформационное движение. Главное отличие заключается в локальности гуситов – их идеи не распространились дальше Чехии. По мнению некоторых исследователей, решающую роль сыграл ещё не изобретённый в первой половине XV в. печатный станок: у гуситов не было ещё средства донести свои идеи до общеевропейской аудитории.
1.Уілфред Айвенго
2.25 років
3. Сакс
4.Дворянин
5.зброєносець короля Річарда
6.Мужній, великодушний, також воює, терпить, перемагає, справжній лицар.
7.1. Походження героя. (Айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. Його батько — Седрік Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.) 2. Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря (Незважаючи на те, що Айвенго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. На турнірі під Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом “Позбавлений спадку” і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Бріана де Буагільбера.). 3. Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.) 4. Чесність і шляхетність. (Айвенго попереджає про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, допомагає вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Для Айвенго не має значення та обставина, що Ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не личило піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».) 5. Здатність на сильне кохання. (Айвенго усім серцем покохав вихованку Седріка — леді Ровену. Його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому. Перемігши на турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрік дарував синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються) 6. Готовність до людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.) В образі Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. Автор створив портрет ідеального лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням битися. Він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.
Объяснение:
можна було знайти
- долгий процесс падения авторитета католической церкви (включая Авиньонское пленение пап);
- эпидемии чумы и связанный с ними духовный кризис;
- связанные с эпидемиями чумы и вызванными ими демографическими изменениями перемены в хозяйственной жизни;
- протореформационное гуситское движение в Чехии.
Гуситское движение сыграло особую роль в кризисе средневекового европейского общества. Новое время наступило с приходом не только Великих географических открытий, но и реформации. Именно конфессиональный дуализм во многом определил облик европейского общества Нового времени. Гуситское движение было предтечей реформации. Оно выдвигало во многом те же идеи, его последователи в XVI в. органично влились в реформационное движение. Главное отличие заключается в локальности гуситов – их идеи не распространились дальше Чехии. По мнению некоторых исследователей, решающую роль сыграл ещё не изобретённый в первой половине XV в. печатный станок: у гуситов не было ещё средства донести свои идеи до общеевропейской аудитории.