Танцы являются прекрасным занятие, которое развить тело, сделать его более подтянутым, но не только это важно, ведь такое хобби целиком и полностью изменить мировоззрение человека, сделать его лучше и добрее.
Танцы можно в некотором роде рассматривать, как маленькую жизнь. Именно я не считаю танцы обычным хобби или увлечением, поскольку даже самые простые движения наполнить внутренний мир особенными эмоциями, которые мне насладиться жизнью в полной мере.
Очень важно тем родителям, которые хотят, чтобы их дети выросли сильными, добрыми и веселыми, то им следует отдавать своего ребенка на танцы с самого детства. Именно мои родители так и поступили, чему я несказанно рада.
Для начала я посещала ритмику, где нашу группу учили как правильно нужно слушать музыкальный ритм. А после меня отдали на танцы. И хотя сначала я не понимала, зачем мне нужно это занятие, вскоре все прояснилось. Ритмичные движения учат человека очень многому. Тот, кто танцует, очень хорошо чувствует свое тело. А это человеку вести себя более расковано и в повседневной жизни. Поэтому если сначала дети и не понимают, зачем родители их отдают на танцы, то через некоторое время они уже не смыслят жизни без этих динамичных движений. Здесь главное упорство и оставаться преданным своему любимому делу и тогда обязательно все получится. Поэтому, я считаю, что танцы – это для меня, ведь они придают свободы, благодаря ним даже на мир начинаешь смотреть по-другому, да и круг общения становится шире, ведь танцами увлечена практически вся подвижная молодежь. Я мечтаю, добиться в этой сфере чего-то значительного, а со временем и сделаться тренером для детей, у которых заниженная самооценка или просто тяжелый характер. Я хочу людям раскрыться, не бояться осуществлять свои мечты, пусть сначала они и кажутся нереальными. Но ведь это здорово, когда одним делом занято столько хороших людей. Кроме этого, важно не бояться участвовать в различных мероприятиях. Этот процесс на самом деле является очень интересным и тоже найти много друзей, которые дадут полезные советы, расскажут о своем направлении в танце и научат чему-то полезному.
Поэтому советую тем, кому еще не удалось найти себя, заняться именно танцами, ведь они дарят человеку крылья, и через время ты уже начинаешь замечать, что не передвигаешься, а паришь на сцене.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Танцы являются прекрасным занятие, которое развить тело, сделать его более подтянутым, но не только это важно, ведь такое хобби целиком и полностью изменить мировоззрение человека, сделать его лучше и добрее.
Танцы можно в некотором роде рассматривать, как маленькую жизнь. Именно я не считаю танцы обычным хобби или увлечением, поскольку даже самые простые движения наполнить внутренний мир особенными эмоциями, которые мне насладиться жизнью в полной мере.
Очень важно тем родителям, которые хотят, чтобы их дети выросли сильными, добрыми и веселыми, то им следует отдавать своего ребенка на танцы с самого детства. Именно мои родители так и поступили, чему я несказанно рада.
Для начала я посещала ритмику, где нашу группу учили как правильно нужно слушать музыкальный ритм. А после меня отдали на танцы. И хотя сначала я не понимала, зачем мне нужно это занятие, вскоре все прояснилось. Ритмичные движения учат человека очень многому. Тот, кто танцует, очень хорошо чувствует свое тело. А это человеку вести себя более расковано и в повседневной жизни. Поэтому если сначала дети и не понимают, зачем родители их отдают на танцы, то через некоторое время они уже не смыслят жизни без этих динамичных движений. Здесь главное упорство и оставаться преданным своему любимому делу и тогда обязательно все получится. Поэтому, я считаю, что танцы – это для меня, ведь они придают свободы, благодаря ним даже на мир начинаешь смотреть по-другому, да и круг общения становится шире, ведь танцами увлечена практически вся подвижная молодежь. Я мечтаю, добиться в этой сфере чего-то значительного, а со временем и сделаться тренером для детей, у которых заниженная самооценка или просто тяжелый характер. Я хочу людям раскрыться, не бояться осуществлять свои мечты, пусть сначала они и кажутся нереальными. Но ведь это здорово, когда одним делом занято столько хороших людей. Кроме этого, важно не бояться участвовать в различных мероприятиях. Этот процесс на самом деле является очень интересным и тоже найти много друзей, которые дадут полезные советы, расскажут о своем направлении в танце и научат чему-то полезному.
Поэтому советую тем, кому еще не удалось найти себя, заняться именно танцами, ведь они дарят человеку крылья, и через время ты уже начинаешь замечать, что не передвигаешься, а паришь на сцене.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.