Авести́ (от итал. travestire — переодевать) — театральное амплуа, требующее исполнения соответственно переодетым лицом роли другого пола; преимущественно актриса, исполняющая роли мальчиков, подростков, девочек, а также роли, требующие переодевания в мужской костюм.[1][2][3]
В современном театре (реже в кино) к услугам актрис-травести прибегают, главным образом, потому, что добиться от актёра-ребёнка требуемого для сложных ролей исполнительского мастерства нелегко. Кроме того, актёр-подросток быстро взрослеет, и на его роль нужно было бы вводить нового исполнителя, тогда как актриса-травести может выступать в одной и той же роли многие годы.
К травести относятся: в драматическом театре роли девушек, которым по ходу действия приходится выдавать себя за мужчин, переодеваться в мужское платье (например, Шура Азарова в комедии А. Гладкова «Давным-давно», Беатриче в комедии Карло Гольдони «Слуга двух господ»; Габриэль в водевиле Ф. А. Кони «Девушка-гусар»), Тильтиль и Митиль в «Синей птице» Мориса Метерлинка[2].
Травести называют также оперных певиц, выступающих в партиях юношей (которые композиторами XVIII века создавались для женских голосов меццо-сопрано, контральто). Например, Зибель — «Фауст» Ш. Гуно, Лель — «Снегурочка» Н. А. Римского-Корсакова[2][3].
Среди наиболее известных актрис-травести советского и российского театра и кино — Янина Жеймо, Ольга Бган (первая исполнительница роли Маленького принца на советской сцене), Лидия Князева, Мария Барабанова, Лариса Голубкина, Варвара Асенкова, Алиса Фрейндлих [4], В. Д. Бендина[5], Е. Н. Морес, З. Ф. Булгакова[6], Н. Н. Казаринова, К. П. Коренева, М. П. Неменко-Бабковская[7], А. А. Охитина, В. А. Сперантова, Л. С. Чернышёва.[2][8] и другие. Из широко известных западных и восточных актрис к этому амплуа относят шведскую оперную певицу Малену Эрнман и французских актрис Виржини Дезаже и Сару Бернар, канадку Мэри Пикфорд, американку Мод Адамс, а также актрис Гонконга, Тайваня и Японии Айви Лин По, Ян Лихуа и Хибари Мисору.
Найулюбленіший еллінський герой (нащадок богів і людей) Геракл був сином Зевса та земної жінки Алкмени. Йому присвячено безліч літературних творів, скульптур, картин, що належать уславленим митцям усього світу. І нині створюються мультиплікаційні фільми та комп'ютерні ігри про подвиги Геракла (Геркулеса, як його називали римляни).
Насправді його звали Алкідом («сильним»). Ім'я Геракл він отримав через ненависть до нього дружини Зевса — Гери. В дослівному перекладі слово «геракл» означає «уславлений Герою», або «завдяки Гері». Це протиріччя помічали вже давні греки. Але так воно й було — Гера, ненавидячи Геракла, ставила на його шляху всілякі перешкоди, чим сприяла тому, що герой, долаючи їх, щораз більше прославлявся.
Зевс із нетерпінням чекав на народження Геракла, який мав до олімпійцям перемогти у війні з гігантами. Він знав наперед, що його син стане неперевершеним еллінським героєм. Та не так гадала Гера. У день, коли повинен був народитися Геракл, Зевс перед богами-олімпійцями став похвалятися тим, що малюк з його нащадків, який у цей день з'явиться на світ, буде володарем Мікен. Однак хитра Гера вдала, що не вірить у похваляння чоловіка і при свідках попросила Зевса поклястися незламною клятвою богів, що саме так і буде. А Зевс, не помітивши підступу, таку клятву дав. Тоді Гера затримала пологи Алкмени і прискорила народження Еврисфея, сина цариці Мікен, який дійсно доводився Зевсові нащадком — правда, правнуком, а не сином, як Геракл. Аж тоді Зевс збагнув, як його ошукано, та було вже пізно — клятву не можна було порушувати. Так володарем Мікен став хирлявий і боягузливий Еврисфей, а Геракл ще й повинен був йому служити. Та Гері й цього було мало — вона задумала вбити хлопчика ще маленьким, пославши до нього в колиску двох величезних отруйних змій. Проте немовля мало таку надзвичайну силу, що своїми маленькими рученятами вмить задушило гадів. Так Геракл ще дитиною став змієборцем.
Із Гераклом пов'язаний цікавий еллінський міф про виникнення сузір'я, яке ми називаємо Чумацьким (або Молочним) Шляхом. Зевс, ще до народження Геракла, мріяв зробити сина безсмертним. Однак для цього той мав не лише бути сином бога, а й хоча б раз напитися молока богині. Тому хтось з олімпійців хитро підсунув немовля в ліжко до Гери вночі, коли та спала, щоб воно, не розбудивши богиню, напилося її молока. Але малий пустун почав смоктати з такою силою, що Гера спросоння різко відштовхнула його від себе, а її молоко забризкало небосхил. Так і виникла наша Галактика — Молочний Шлях, яку росіяни називають «Млечным Путем», а англійці — «Milky way». Та й саме слово «галактика» походить від грецького «gаlакtікоs» — «молочний».
Виховував Геракла мудрий кентавр (міфічна істота, нижня частина тіла в якої кінська, а верхня - людська) Хірон. Він та інші вчителі навчали хлопця володіти луком і лірою, прийомами кулачного бою й красномовства. Дуже скоро хлопець перевершив усіх своїх учителів, але дуже поважав їх і був вдячним за науку.
В современном театре (реже в кино) к услугам актрис-травести прибегают, главным образом, потому, что добиться от актёра-ребёнка требуемого для сложных ролей исполнительского мастерства нелегко. Кроме того, актёр-подросток быстро взрослеет, и на его роль нужно было бы вводить нового исполнителя, тогда как актриса-травести может выступать в одной и той же роли многие годы.
К травести относятся: в драматическом театре роли девушек, которым по ходу действия приходится выдавать себя за мужчин, переодеваться в мужское платье (например, Шура Азарова в комедии А. Гладкова «Давным-давно», Беатриче в комедии Карло Гольдони «Слуга двух господ»; Габриэль в водевиле Ф. А. Кони «Девушка-гусар»), Тильтиль и Митиль в «Синей птице» Мориса Метерлинка[2].
Травести называют также оперных певиц, выступающих в партиях юношей (которые композиторами XVIII века создавались для женских голосов меццо-сопрано, контральто). Например, Зибель — «Фауст» Ш. Гуно, Лель — «Снегурочка» Н. А. Римского-Корсакова[2][3].
Среди наиболее известных актрис-травести советского и российского театра и кино — Янина Жеймо, Ольга Бган (первая исполнительница роли Маленького принца на советской сцене), Лидия Князева, Мария Барабанова, Лариса Голубкина, Варвара Асенкова, Алиса Фрейндлих [4], В. Д. Бендина[5], Е. Н. Морес, З. Ф. Булгакова[6], Н. Н. Казаринова, К. П. Коренева, М. П. Неменко-Бабковская[7], А. А. Охитина, В. А. Сперантова, Л. С. Чернышёва.[2][8] и другие. Из широко известных западных и восточных актрис к этому амплуа относят шведскую оперную певицу Малену Эрнман и французских актрис Виржини Дезаже и Сару Бернар, канадку Мэри Пикфорд, американку Мод Адамс, а также актрис Гонконга, Тайваня и Японии Айви Лин По, Ян Лихуа и Хибари Мисору.
Відповідь:
Найулюбленіший еллінський герой (нащадок богів і людей) Геракл був сином Зевса та земної жінки Алкмени. Йому присвячено безліч літературних творів, скульптур, картин, що належать уславленим митцям усього світу. І нині створюються мультиплікаційні фільми та комп'ютерні ігри про подвиги Геракла (Геркулеса, як його називали римляни).
Насправді його звали Алкідом («сильним»). Ім'я Геракл він отримав через ненависть до нього дружини Зевса — Гери. В дослівному перекладі слово «геракл» означає «уславлений Герою», або «завдяки Гері». Це протиріччя помічали вже давні греки. Але так воно й було — Гера, ненавидячи Геракла, ставила на його шляху всілякі перешкоди, чим сприяла тому, що герой, долаючи їх, щораз більше прославлявся.
Зевс із нетерпінням чекав на народження Геракла, який мав до олімпійцям перемогти у війні з гігантами. Він знав наперед, що його син стане неперевершеним еллінським героєм. Та не так гадала Гера. У день, коли повинен був народитися Геракл, Зевс перед богами-олімпійцями став похвалятися тим, що малюк з його нащадків, який у цей день з'явиться на світ, буде володарем Мікен. Однак хитра Гера вдала, що не вірить у похваляння чоловіка і при свідках попросила Зевса поклястися незламною клятвою богів, що саме так і буде. А Зевс, не помітивши підступу, таку клятву дав. Тоді Гера затримала пологи Алкмени і прискорила народження Еврисфея, сина цариці Мікен, який дійсно доводився Зевсові нащадком — правда, правнуком, а не сином, як Геракл. Аж тоді Зевс збагнув, як його ошукано, та було вже пізно — клятву не можна було порушувати. Так володарем Мікен став хирлявий і боягузливий Еврисфей, а Геракл ще й повинен був йому служити. Та Гері й цього було мало — вона задумала вбити хлопчика ще маленьким, пославши до нього в колиску двох величезних отруйних змій. Проте немовля мало таку надзвичайну силу, що своїми маленькими рученятами вмить задушило гадів. Так Геракл ще дитиною став змієборцем.
Із Гераклом пов'язаний цікавий еллінський міф про виникнення сузір'я, яке ми називаємо Чумацьким (або Молочним) Шляхом. Зевс, ще до народження Геракла, мріяв зробити сина безсмертним. Однак для цього той мав не лише бути сином бога, а й хоча б раз напитися молока богині. Тому хтось з олімпійців хитро підсунув немовля в ліжко до Гери вночі, коли та спала, щоб воно, не розбудивши богиню, напилося її молока. Але малий пустун почав смоктати з такою силою, що Гера спросоння різко відштовхнула його від себе, а її молоко забризкало небосхил. Так і виникла наша Галактика — Молочний Шлях, яку росіяни називають «Млечным Путем», а англійці — «Milky way». Та й саме слово «галактика» походить від грецького «gаlакtікоs» — «молочний».
Виховував Геракла мудрий кентавр (міфічна істота, нижня частина тіла в якої кінська, а верхня - людська) Хірон. Він та інші вчителі навчали хлопця володіти луком і лірою, прийомами кулачного бою й красномовства. Дуже скоро хлопець перевершив усіх своїх учителів, але дуже поважав їх і був вдячним за науку.
Пояснення: