Шоё Хината главный герой аниме и манги Волейбол. Хината был мотивирован начать играть в волейбол, когда он стал свидетелем того, как низкий волейболист Карасуно по прозвищу Маленький гигант обыгрывал гораздо более крупных противников. Проиграв свой первый и единственный официальный волейбольный матч в средней школе против Тобио Кагеямы, «короля площадки», Хината поступил в старшую школу Карасуно, но обнаружил, что Кагеяма тоже решил поступить в неё. В течение большей части серии Хината был первогодкой в Карасуно и одним из центральных блокирующих волейбольной команды. После окончания старшей школы он отправился в Бразилию, чтобы два года тренироваться в пляжном волейболе. Вернувшись в Японию, он стал членом команды MSBY Чёрные шакалы, команды 1-го дивизиона V-Лиги.А так же выступал за сборную Японии.
HAIKYUU!! ВИКИ
Внешность
Когда Хината поступил в первый класс старшей школы, его рост составлял 162,8 см, а в середине учебного года он вырос до 164,2 см. Он является вторым самым низким человеком в своей команде, ниже него только Нишиноя (хотя его рост довольно средний для японского старшеклассника мужского пола). У него непослушные рыжие волосы и карие глаза. Его относительно худощавое телосложение и невысокий рост часто приводят к тому, что его принимают за ученика младших классов средней школы (а в некоторых случаях даже начальной школы). Хината обычно одевается в свою школьную форму Карасуно с черной курткой и черными брюками. Под пиджаком у него бежевая или коричневая толстовка. В первом эпизоде он был одет в зеленую волейбольную форму своей средней школы.
Во время матчей Хината надевает свою волейбольную форму – черную майку и соответствующие шорты с белыми и оранжевыми полосками по бокам. На задней стороне его майки – номер 10 (по совпадению, тот же самый номер, который носил Маленький Гигант) и название его школы, написанное кандзи. На корте он носит наколенники и белые волейбольные кеды с красными полосками.
ПОЧАЇВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА – один із найвідоміших укр. монастирів, видатний архіт. ансамбль. Розташов. у центрі м. Почаїв на кам'янистому пагорбі – одному з відрогів Кременецьких гір, який панує над долиною р. Іква (прит. Стиру, бас. Дніпра). За церк. легендами, обитель була заснована ченцями Києво-Печерської лаври – втікачами від монголів – на місці, де одному з них з'явилася Богородиця (на камені, де вона стояла, відбився слід її стопи, з якого утворилося чудодійне джерело). Згідно з документами, монастир заснований 1597 поблизу с. Почаїв (нині с. Старий Почаїв Кременецького р-ну Терноп. обл.) місц. землевласницею кн. Ганною Гостською (Гойською). Фундаторка подарувала майбутній обителі 6 родин підданих, угіддя, кошти, а також ікону Божої Матері, яка пізніше під назвою Почаївська стала однією з гол. монастирських святинь. Першим храмом обителі стала невеличка мурована Успенська церква, що існувала вже 1527. (Факт існування мурованого храму поза населеним пунктом – гол. аргумент на користь припущення, що на місці П.С.-У.л. колись існував монастир, про який 1597 вже не пам'ятали.) Після смерті Г.Гостської (1617) чернеча громада була змушена боротися зі спадкоємцями бездітної фундаторки, які претендували на монастирське майно (один із них, Андрій Фірлей, 1623 здійснив озброєний напад на монастир, пограбував його і вивіз до свого замку ікону Божої Матері, яку вдалося повернути через 20 років). Видатну роль у становленні монастиря відіграв ігумен св. Іов Почаївський. У час його служіння обитель стала широко відомою. Монастирський комплекс був оточений мурами з 5-ма баштами, а 1649 на місці, де відбилася стопа Божої Матері, коштом Федора та Єви (Євдокії) Домашевських збудовано великий мурований Троїцький храм. 1618 К.Ставровецький (Транквіліон) надрукував у Почаєві "Зерцало богословія".
Успенський собор поставлений на ділянці, обмеженій раніше зведеними будівлями, у складних інженерних умовах. Він спирається на триповерхову споруду, яка служить своєрідним фундаментом і утворює перед гол. (пд.) фасадом собору широку терасу. Собор є однобаневою тринавовою базилікою із трансептом. Бічні нави – двоярусні (2-й ярус – хори). Позолочена баня на восьмигранному підбаннику увінчується маківкою, що підноситься на висоту45 м. Симетричний гол. фасад акцентований фронтоном і фланкований вежами, площини стін яких повернені під кутом 45° до осей собору. Архіт. форми (іонічні колони та пілястри, розкріповані антаблементи, лучкові сандрики, картуші, вази та ліпнина) – у стилі рококо.
У соборі зберігаються гол. святині лаври – ікона Почаївської Божої Матері та камінь із відбитком стопи Богородиці. У споруді під собором влаштовано церкву св. Іова (1774), де зберігаються мощі святих Іова й Амфілохія Почаївських. Із церкви можна потрапити до печери, де, за легендою, молився св. Іов. Ярусом нижче розташована церква святих Антонія і Феодосія.
Шоё Хината главный герой аниме и манги Волейбол. Хината был мотивирован начать играть в волейбол, когда он стал свидетелем того, как низкий волейболист Карасуно по прозвищу Маленький гигант обыгрывал гораздо более крупных противников. Проиграв свой первый и единственный официальный волейбольный матч в средней школе против Тобио Кагеямы, «короля площадки», Хината поступил в старшую школу Карасуно, но обнаружил, что Кагеяма тоже решил поступить в неё. В течение большей части серии Хината был первогодкой в Карасуно и одним из центральных блокирующих волейбольной команды. После окончания старшей школы он отправился в Бразилию, чтобы два года тренироваться в пляжном волейболе. Вернувшись в Японию, он стал членом команды MSBY Чёрные шакалы, команды 1-го дивизиона V-Лиги.А так же выступал за сборную Японии.
HAIKYUU!! ВИКИ
Внешность
Когда Хината поступил в первый класс старшей школы, его рост составлял 162,8 см, а в середине учебного года он вырос до 164,2 см. Он является вторым самым низким человеком в своей команде, ниже него только Нишиноя (хотя его рост довольно средний для японского старшеклассника мужского пола). У него непослушные рыжие волосы и карие глаза. Его относительно худощавое телосложение и невысокий рост часто приводят к тому, что его принимают за ученика младших классов средней школы (а в некоторых случаях даже начальной школы). Хината обычно одевается в свою школьную форму Карасуно с черной курткой и черными брюками. Под пиджаком у него бежевая или коричневая толстовка. В первом эпизоде он был одет в зеленую волейбольную форму своей средней школы.
Во время матчей Хината надевает свою волейбольную форму – черную майку и соответствующие шорты с белыми и оранжевыми полосками по бокам. На задней стороне его майки – номер 10 (по совпадению, тот же самый номер, который носил Маленький Гигант) и название его школы, написанное кандзи. На корте он носит наколенники и белые волейбольные кеды с красными полосками.
ПОЧАЇВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА – один із найвідоміших укр. монастирів, видатний архіт. ансамбль. Розташов. у центрі м. Почаїв на кам'янистому пагорбі – одному з відрогів Кременецьких гір, який панує над долиною р. Іква (прит. Стиру, бас. Дніпра). За церк. легендами, обитель була заснована ченцями Києво-Печерської лаври – втікачами від монголів – на місці, де одному з них з'явилася Богородиця (на камені, де вона стояла, відбився слід її стопи, з якого утворилося чудодійне джерело). Згідно з документами, монастир заснований 1597 поблизу с. Почаїв (нині с. Старий Почаїв Кременецького р-ну Терноп. обл.) місц. землевласницею кн. Ганною Гостською (Гойською). Фундаторка подарувала майбутній обителі 6 родин підданих, угіддя, кошти, а також ікону Божої Матері, яка пізніше під назвою Почаївська стала однією з гол. монастирських святинь. Першим храмом обителі стала невеличка мурована Успенська церква, що існувала вже 1527. (Факт існування мурованого храму поза населеним пунктом – гол. аргумент на користь припущення, що на місці П.С.-У.л. колись існував монастир, про який 1597 вже не пам'ятали.) Після смерті Г.Гостської (1617) чернеча громада була змушена боротися зі спадкоємцями бездітної фундаторки, які претендували на монастирське майно (один із них, Андрій Фірлей, 1623 здійснив озброєний напад на монастир, пограбував його і вивіз до свого замку ікону Божої Матері, яку вдалося повернути через 20 років). Видатну роль у становленні монастиря відіграв ігумен св. Іов Почаївський. У час його служіння обитель стала широко відомою. Монастирський комплекс був оточений мурами з 5-ма баштами, а 1649 на місці, де відбилася стопа Божої Матері, коштом Федора та Єви (Євдокії) Домашевських збудовано великий мурований Троїцький храм. 1618 К.Ставровецький (Транквіліон) надрукував у Почаєві "Зерцало богословія".
Успенський собор поставлений на ділянці, обмеженій раніше зведеними будівлями, у складних інженерних умовах. Він спирається на триповерхову споруду, яка служить своєрідним фундаментом і утворює перед гол. (пд.) фасадом собору широку терасу. Собор є однобаневою тринавовою базилікою із трансептом. Бічні нави – двоярусні (2-й ярус – хори). Позолочена баня на восьмигранному підбаннику увінчується маківкою, що підноситься на висоту45 м. Симетричний гол. фасад акцентований фронтоном і фланкований вежами, площини стін яких повернені під кутом 45° до осей собору. Архіт. форми (іонічні колони та пілястри, розкріповані антаблементи, лучкові сандрики, картуші, вази та ліпнина) – у стилі рококо.
У соборі зберігаються гол. святині лаври – ікона Почаївської Божої Матері та камінь із відбитком стопи Богородиці. У споруді під собором влаштовано церкву св. Іова (1774), де зберігаються мощі святих Іова й Амфілохія Почаївських. Із церкви можна потрапити до печери, де, за легендою, молився св. Іов. Ярусом нижче розташована церква святих Антонія і Феодосія.