III. Согласуйте письменно прилагательные, стоящие в
| скобках, с существительными; поставьте полученные сло-
восочетания в родительном падеже; переведите это латинский язык

Американский континент

Народы эти населяли,

Пока однажды белый свет

О них случайно не узнал.

Их быт, религия и нравы, —

Открылось всё благодаря

Колумбу. Был он смелый малый,

Далёко плавал, да не зря.

И пусть ошибочка закралась

В том имени, что он им дал,

Наверное, вы догадались,

Как те народы он назвал.

(индейцы)

Орлиное Перо и Зоркий Глаз, —

Сейчас детишек так не называют, —

Зато их папы-мамы точно знают, —

Так раньше называли и не раз.

В Америках обеих много лет,

Существовали древние народы,

Те имена у них бывали в моде.

Что за народы, — кто мне даст ответ?

(индейцы)

Маис, подсолнечник, какао,

Хлопчатник и томаты, —

Всё это перенять был рад

Весь мир у них когда-то.

Картофель, перец, кабачки… —

Не знаю, как бы жили

Мы без всего, когда бы их

Случайно не открыли.

(индейцы)

У 1664 р. відбувся поетичний дебют Басьо: в одній з антологій були опубліковані два його вірші. Вони на той час ще не відзначились оригінальністю. Старанний учень школи Теймон пише з цитатами зі стародавніх віршів, знижених до пародії. Однак розуміння основ віршування хокку було першою і необхідною сходинкою до майбутньої майстерності. У 1666 р. Йоситада раптово помер. Басьо втратив друга й захисника. У князівському замку він був більше непотрібний.

У 1677 р. Басьо став професійним учителем поезії, але його учні були небагаті. Лише один з них, Сампу, син багатого купця, зміг по-справжньому до своєму наставнику. Він подарував Басьо маленький будиночок біля невеликого ставка, на березі його були висаджені бананові пальми (басьо). Будиночок став називатися "Банановою обителлю" (Басьоан). Ось тоді поет і взяв псевдонім Басьо.

У віршах, створених на початку 80-х років, Басьо любив відтворювати улюблену картину: свою хатину й навколишній пейзаж: маленький ставок, берег ріки Суміда, що поріс очеретом Басьо відчував себе міським бідняком.

Коштами на життя були скромні приношення учнів, часом удавалося продати каліграфічні написи. Далеко не відразу дійшов Басьо висновку, що саме так має жити справжній поет. Убогість стала символом духовної незалежності. Басьо малює у своїх віршах ідеальний образ поета-філософа, байдужого до життєвих благ. Найважче було знайти свій шлях у мистецтві, створити нове, неповторне.

Спливло двадцять років невпинних пошуків і спроб з часу першої публікації юнацьких віршів. Тільки у сорок років Басьо створив свій знаменитий стиль сьофу (стиль Басьо). В юнацькі роки, відвідуючи Кіото, Басьо писав вірші під впливом школи Теймон, а після переїзду в Едо він зблизився з поетами школи Данрін. Але відчувши ідейну й тематичну обмеженість обох шкіл хокку, що часто перетворювали поезію на словесну гру, він на початку 80-х років звернувся до китайської поезії танської епохи.

У ній знайшов він глибоку концепцію світобудови й того місця, що посідає людина як поет і мислитель, у розумінні високої місії поета. Особливо цінував Басьо великих поетів Лі Бо і Ду Фу. Глибоко вивчав Басьо і лаоських філософів Лао-цзи і Чжуан-цзи. Даосизм за своїм духом близький до дзен-буддизму, котри