У повісті «Сліпий музикант» герой, який народився сліпим, але знайшов своє місце в житті. Сліпий від народження, він відчуває себе знедоленим від суспільства. Він рано розуміє свою відмінність від інших, стає невпевненим і боязким. Йому важко дається спілкування з оточуючими, зі своїми ровесниками. Коли в його житті з’являється дівчинка Евеліна, Петя розуміє, що знайшов вірного і надійного друга. Він володіє музичним слухом, і дядько Максим заохочує його до активних дій. У підсумку, Петро стає музикантом.
Евеліна
Мудра і розвинена не по роках дівчинка. У ній є те, чого немає в інших: вона прониклива, тонко відчуває біль і страждання іншої людини. Душа її ранима і жаліслива. Коли вона дізналася, що Петро сліпий, вона так гірко плакала, як ніби це був її власний недуга. Вона з ніжністю ставиться до хлопчика, стає йому справжнім другом, надійним і вірним. Евеліна допомагає хлопчикові відчути себе повноцінною людиною. Згодом їхні почуття переростають в любов, і вона стає дружиною Петра.
Дядько Максим
Брат Петино матері, дядько Максим, дуже переживає про майбутню долю племінника. Колишній військовий, він не звик відступати перед труднощами. Це рішучий і вольова людина. Він робить все, щоб хлопчик знайшов впевненість у власних силах, став сміливим і сильним. Він ніколи не виявляє жалості, щоб хлопчик не відчував себе не таким, ка все, не дає йому перетворитися в зніжену ляльку, над якою всі будуть сюсюкати. Саме його плідну вплив внесло величезний внесок у становлення особистості Петра.
Передо мной картина Н. Крымова “Зимний вечер“. Разглядываю её, и всё изображённое на ней кажется мне знакомым. На большей части картины художник изобразил снег. Пушистый, густой, снег лежит везде: на земле, на крышах домов, он почти скрывает под собой небольшие кустики и бурьян на переднем плане. Мне кажется, что Н. П.Крымову важно было подчеркнуть обилие снега, потому что именно снег – это главная примета русской зимы. Художник изобразил зимний вечер на своей картине. На закате снежное пространство уже не блестит, краски приглушены. Солнце скрывается за горизонтом, его последние лучи меняют цвет снега. В тени он синеватый, и его хорошо видно, какой он глубокий и пышный. Там, куда ещё достают солнечные лучи, снег выглядит розоватым. Тропинки, протоптанные в снегу, заметны издали. Их глубина показывает нам, что зима уже вступила в свои права, снег до этого шёл уже довольно долго. В центральной части полотна мы видим картину, привычную для деревенской жизни: люди возвращаются домой, стараясь успеть зайти в жилища до темноты. По узкой тропинке двое взрослых идут с ребёнком в деревню, чуть сзади в том же направлении движется ещё один человек. По дороге в деревню едут двое запряжённых лошадьми саней, на которых нагружены большие копны сена, лошадьми управляет возчик. Фигуры людей не прорисованы чётко, они маленькие и почти бесформенные, потому что люди одеты по-зимнему и расположены не на переднем плане. На границе вечернего света и тени сидят чёрные птицы. Они не летают, наверное, в такой холод, берегут силы. Я хорошо представляю их редкие крики, в зимней тишине они бывают далеко слышны.
Петро Попельський
У повісті «Сліпий музикант» герой, який народився сліпим, але знайшов своє місце в житті. Сліпий від народження, він відчуває себе знедоленим від суспільства. Він рано розуміє свою відмінність від інших, стає невпевненим і боязким. Йому важко дається спілкування з оточуючими, зі своїми ровесниками. Коли в його житті з’являється дівчинка Евеліна, Петя розуміє, що знайшов вірного і надійного друга. Він володіє музичним слухом, і дядько Максим заохочує його до активних дій. У підсумку, Петро стає музикантом.
Евеліна
Мудра і розвинена не по роках дівчинка. У ній є те, чого немає в інших: вона прониклива, тонко відчуває біль і страждання іншої людини. Душа її ранима і жаліслива. Коли вона дізналася, що Петро сліпий, вона так гірко плакала, як ніби це був її власний недуга. Вона з ніжністю ставиться до хлопчика, стає йому справжнім другом, надійним і вірним. Евеліна допомагає хлопчикові відчути себе повноцінною людиною. Згодом їхні почуття переростають в любов, і вона стає дружиною Петра.
Дядько Максим
Брат Петино матері, дядько Максим, дуже переживає про майбутню долю племінника. Колишній військовий, він не звик відступати перед труднощами. Це рішучий і вольова людина. Він робить все, щоб хлопчик знайшов впевненість у власних силах, став сміливим і сильним. Він ніколи не виявляє жалості, щоб хлопчик не відчував себе не таким, ка все, не дає йому перетворитися в зніжену ляльку, над якою всі будуть сюсюкати. Саме його плідну вплив внесло величезний внесок у становлення особистості Петра.