Александр герасимов родился 19 (31 июля) 1881 года в козлове (ныне мичуринск, тамбовская область) в купеческой семье. в 1903—1915 годах обучался в мужвз у к. а. коровина, а. е. архипова и в. а. серова. в 1915 году был мобилизован в армию и до 1917 года находился на фронтах первой мировой войны. после демобилизации, в 1918—1925 годах, жил и работал в козлове. в 1925 году переехал в москву, вступает в ахрр, преподаёт в училище памяти 1905 года. в 1939—1954 годах был председателем оргкомитета сх . в 1943 году передал свои личные сбережения, 50 000 рублей, в фонд обороны. с 1947 года — действительный член, в 1947—1957 годах — первый президент ах . 1951 год — доктор искусствоведения. один из крупнейших советских художников 1930-х — 1950-х годов. увлекавшийся в молодости импрессионизмом, он в 1920-е годы начинает писать картины в жанре социалистического реализма. картины а. м. герасимова написаны яркими, насыщенными красками и часто посвящены советской и партийной .
Найчастіше літературу визначають як колекцію художніх творів. Але насправді, література — щось більш розвинене і багате. Література є мистецтво, багате і велике. Література дозволяє людям розвиватися. З її до ми дізнаємося багато чого: історію, звичаї та уявлення про життя людей минулих поколінь та інших народів. Без літератури наша мова була б бідною і порожньою.
За до літератури людина розвивається. Люди складають енциклопедії для передачі інформації майбутнім поколінням, тим самим передаючи наукові відомості. Таким же шляхом в наш час прийшов фольклор, він пройшов через багато століть, і це лише позитивно впливало на його вміст. Це ще раз доводить безсмертність, велич і могутність літератури як мистецтва.
Дуже важливо знати не тільки рідну українську літературу, а й твори зарубіжних письменників різних країн. Адже і вітчизняна, і зарубіжна література надає нам найглибший, найбільший життєвий досвід. Вона розвиває в людях не тільки почуття прекрасного, а й розуміння реального життя, усіх його складнощів. Зарубіжна література служить провідником до інших народів і в інші епохи, розкриває перед нами серця та душі найрізноманітніших людей. Література робить нас більш мудрими.
Все це дають нам уроки зарубіжної літератури, все це ми отримуємо, уважно читаючи твори відомих зарубіжних письменників, заглиблюючись у всі дрібниці. Але таке можливо лише тоді, коли людина вчиться і читає з задоволенням, а не тільки тому, що так треба. Це можливо тільки тоді, коли людина відчуває, що той чи інший твір їй подобається, а автору є що сказати своїм читачам, є чим з ними поділитися.
Деякі твори, особливо твори зарубіжної класики, інколи недостатньо прочитати один раз, щоб зрозуміти їх сенс. Тільки на другий, третій раз розумієш, наскільки вони видатні, наскільки вони актуальні для будь-якого часу.
Найчастіше літературу визначають як колекцію художніх творів. Але насправді, література — щось більш розвинене і багате. Література є мистецтво, багате і велике. Література дозволяє людям розвиватися. З її до ми дізнаємося багато чого: історію, звичаї та уявлення про життя людей минулих поколінь та інших народів. Без літератури наша мова була б бідною і порожньою.
За до літератури людина розвивається. Люди складають енциклопедії для передачі інформації майбутнім поколінням, тим самим передаючи наукові відомості. Таким же шляхом в наш час прийшов фольклор, він пройшов через багато століть, і це лише позитивно впливало на його вміст. Це ще раз доводить безсмертність, велич і могутність літератури як мистецтва.
Дуже важливо знати не тільки рідну українську літературу, а й твори зарубіжних письменників різних країн. Адже і вітчизняна, і зарубіжна література надає нам найглибший, найбільший життєвий досвід. Вона розвиває в людях не тільки почуття прекрасного, а й розуміння реального життя, усіх його складнощів. Зарубіжна література служить провідником до інших народів і в інші епохи, розкриває перед нами серця та душі найрізноманітніших людей. Література робить нас більш мудрими.
Все це дають нам уроки зарубіжної літератури, все це ми отримуємо, уважно читаючи твори відомих зарубіжних письменників, заглиблюючись у всі дрібниці. Але таке можливо лише тоді, коли людина вчиться і читає з задоволенням, а не тільки тому, що так треба. Це можливо тільки тоді, коли людина відчуває, що той чи інший твір їй подобається, а автору є що сказати своїм читачам, є чим з ними поділитися.
Деякі твори, особливо твори зарубіжної класики, інколи недостатньо прочитати один раз, щоб зрозуміти їх сенс. Тільки на другий, третій раз розумієш, наскільки вони видатні, наскільки вони актуальні для будь-якого часу.