10 июля 1918 г. V Всероссийским съездом Советов была принята первая советская Конституция, определившая основные принципы устройства нового государства. Большинство этих принципов было разработано в ходе революции и нашло отражение в первых декретах Советской власти и документах Всероссийских съездов Советов.
Первая Конституция РСФСР состояла из 6 разделов и включала 17 глав и 90 статей.
В качестве первого раздела в Конституцию 1918 г. была включена «Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа». Конституция закрепляла в качестве основного орудия строительства социализма государство диктатуры пролетариата, а в качестве государственной формы этой диктатуры — Советы рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов.
Государственная власть объявлялась принадлежащей только трудящейся части населения. Предусматривалось лишение политических прав нетрудящихся классов и групп. В избирательном праве рабочим предоставлялись определённые преимущества по сравнению с другими классами, в том числе и с крестьянством.
Конституцией РСФСР 1918 г. было установлено, что верховным органом власти в стране является Всероссийский съезд Советов, а в период между съездами — Всероссийский Центральный Исполнительный Комитет (ВЦИК). Съезд Советов мог отменить любой акт любого органа власти, противоречащий Конституции или актам Съезда Советов. ВЦИК имел право отменять или приостанавливать постановления и решения Совета Народных Комиссаров (СНК). В дальнейшем такой же функцией был наделён Президиум ВЦИК.
Конституция предусматривала непрямые выборы в уездные (районные) и вышестоящие органы государственной власти, устанавливала производственно-территориальный принцип выборов в Советы.
Народному Комиссариату Просвещения было поручено ввести во всех школах и учебных заведениях Российской Республики изучение основных положений Конституции, их разъяснение и истолкование.
Главные принципы Конституции 1918 г. легли в основу не только последующих конституций союзных и автономных советских республик, но и стали основополагающими для Конституции СССР 1924 г. — первой союзной конституции, законодательно закрепившей образование Союза Советских Социалистических Республик в 1922 г.
Лит.: Конституция РСФСР 1918 года: принятие, основные положения // Конституционное право России: Советское конституционное право от 1918 года до Сталинской конституции
право на охорону здоров'я і безоплатну кваліфіковану медичну до
право на безпечні умови для життя і здорового розвитку;
право на ім'я та громадянство;
право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку;
право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності;
право на свободу совісті та релігійних переконань;
право на отримання інформації, що відповідає її віку (в тому числі право на вільний пошук, отримання, використання, поширення та зберігання інформації в усній, письмовій чи іншій формі, за до творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини);
право на звернення (зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення);
право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності (зокрема, дитина вправі особисто звернутися до державних органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів);
право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та право на піклування батьків;
право на освіту;
право на майно та житло (зокрема, дитина наймача або власника житла має право користуватися ним нарівні з останнім);
право на працю та на зайняття підприємницькою діяльністю;
право на об'єднання в дитячі та молодіжні громадські організації (при цьому створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється).
10 июля 1918 г. V Всероссийским съездом Советов была принята первая советская Конституция, определившая основные принципы устройства нового государства. Большинство этих принципов было разработано в ходе революции и нашло отражение в первых декретах Советской власти и документах Всероссийских съездов Советов.
Первая Конституция РСФСР состояла из 6 разделов и включала 17 глав и 90 статей.
В качестве первого раздела в Конституцию 1918 г. была включена «Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа». Конституция закрепляла в качестве основного орудия строительства социализма государство диктатуры пролетариата, а в качестве государственной формы этой диктатуры — Советы рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов.
Государственная власть объявлялась принадлежащей только трудящейся части населения. Предусматривалось лишение политических прав нетрудящихся классов и групп. В избирательном праве рабочим предоставлялись определённые преимущества по сравнению с другими классами, в том числе и с крестьянством.
Конституцией РСФСР 1918 г. было установлено, что верховным органом власти в стране является Всероссийский съезд Советов, а в период между съездами — Всероссийский Центральный Исполнительный Комитет (ВЦИК). Съезд Советов мог отменить любой акт любого органа власти, противоречащий Конституции или актам Съезда Советов. ВЦИК имел право отменять или приостанавливать постановления и решения Совета Народных Комиссаров (СНК). В дальнейшем такой же функцией был наделён Президиум ВЦИК.
Конституция предусматривала непрямые выборы в уездные (районные) и вышестоящие органы государственной власти, устанавливала производственно-территориальный принцип выборов в Советы.
Народному Комиссариату Просвещения было поручено ввести во всех школах и учебных заведениях Российской Республики изучение основных положений Конституции, их разъяснение и истолкование.
Главные принципы Конституции 1918 г. легли в основу не только последующих конституций союзных и автономных советских республик, но и стали основополагающими для Конституции СССР 1924 г. — первой союзной конституции, законодательно закрепившей образование Союза Советских Социалистических Республик в 1922 г.
Лит.: Конституция РСФСР 1918 года: принятие, основные положения // Конституционное право России: Советское конституционное право от 1918 года до Сталинской конституции
право на життя;
право на охорону здоров'я і безоплатну кваліфіковану медичну до
право на безпечні умови для життя і здорового розвитку;
право на ім'я та громадянство;
право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку;
право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності;
право на свободу совісті та релігійних переконань;
право на отримання інформації, що відповідає її віку (в тому числі право на вільний пошук, отримання, використання, поширення та зберігання інформації в усній, письмовій чи іншій формі, за до творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини);
право на звернення (зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення);
право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності (зокрема, дитина вправі особисто звернутися до державних органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів);
право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та право на піклування батьків;
право на освіту;
право на майно та житло (зокрема, дитина наймача або власника житла має право користуватися ним нарівні з останнім);
право на працю та на зайняття підприємницькою діяльністю;
право на об'єднання в дитячі та молодіжні громадські організації (при цьому створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється).