Экономика гуннского общества, по описанию Сыма Цяня, весьма примитивна: «В мирное время они следуют за скотом и одновременно охотятся на птиц и зверей, поддерживая таким образом свое существование, а в тревожные годы каждый обучается военному делу для совершения нападений. Таковы их врожденные свойства… Начиная от правителей, все питаются мясом домашнего скота, одеваются в его шкуры и носят шубы из войлока» [Таскин, вып. 1, с. 34–35]. Столь же простой кажется и проистекающая из характера экономики программа отношений с Китаем, сформулированная одним из шаньюев: «Я хочу открыть вместе с Хань большие заставы для торговли, взять в жены дочь из дома Хань, хочу, чтобы мне ежегодно посылали 10 тыс. даней рисового вина, 5 тыс. ху (мер) проса, 10 тыс. кусков различных шелковых тканей, а также все остальное, и в этом случае на границе не будет взаимных грабежей» [Там же].
Однако с представлениями о чисто кочевом характере гуннского общества никак не вяжутся неоднократные упоминания о городках в глубине гуннских земель, о хранимых там запасах зерна; сообщая о суровых для гуннов зиме и лете 89–88 гг. до н. э., летописец замечает: «В это время начался снегопад, длившийся несколько месяцев подряд, скот падал, среди населения начались болезни, хлеба не вызрели, напуганный шаньюй построил молельню» [Таскин, вып. 2, с. 28].
В Забайкалье археологи исследовали один из гуннских городков у впадения р. Иволги в Селенгу. Иволгинское городище, окруженное четырьмя рвами и четырьмя валами, имеет площадь в 75 гектаров, застроенных полуземлянками (открыто около 80 жилищ); там обнаружены следы железоделательного и бронзолитейного производства, а главное — сошники из чугуна и литейные формы для них, железные серпы и каменные зернотерки. Судя по размерам сошников, плуги у гуннов были небольшие, деревянные, и земля вскапывалась неглубоко. Развитию земледелия, однако, препятствовали суровые природные условия страны гуннов, и собственное производство зерна (главным образом, проса и ячменя) никогда не удовлетворяло потребностей довольно многочисленного населения (по расчетам исследователей, около 1,5 миллиона человек).
Читаючи казку Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”, я отримала велике задоволення. Мені сподобалась незвичайна історія, яку розповідає автор, а найбільше вразив головний герой – Маленький принц. Він такий тендітний, такий вразливий, характер у нього добрий. Принц був ще дитиною, але з якою любов’ю і відданістю він ставився до квітки – своєї троянди! Він покохав її усім серцем, хоч вона була гордовитою. Навіть коли він побачив ще багато таких самих троянд, як вона, він не переставав за нею сумувати! І я зрозуміла, що коли кохаєш когось по- справжньому, то навіть його недоліків не помічаєш …
Ще було цікаво, коли принц попросив намалювати баранця, але ніякий баранець йому не подобався, а сподобався тільки той, який був у коробці, якого він сам собі уявив. Я побачила, що хлопчик володіє великою уявою, він може бачити не тільки очима, а й серцем. Це дається не кожному.
Наступний момент, який мене вразив, це коли Маленький принц розповідав про зірки, на яких він побував. На тих зірках були і п’яниця, і бізнесмен, і король, і багато інших. Хлопчику усіх було шкода, тому що у цих бідних людей не було щастя. І мені теж стало їх жалко … Трішки кумедним для мене став епізод, коли Маленький принц розповідав про свої три вулкани, як він готує на них їжу і чистить їх. Ці вулкани були хлопчику по коліна, а для людей земні вулкани дуже, дуже великі! Але я зрозуміла, що він піклувався про них, тому що вулкани були частиною його маленької планети, а принц відчував відповідальність за неї …
Экономика гуннского общества, по описанию Сыма Цяня, весьма примитивна: «В мирное время они следуют за скотом и одновременно охотятся на птиц и зверей, поддерживая таким образом свое существование, а в тревожные годы каждый обучается военному делу для совершения нападений. Таковы их врожденные свойства… Начиная от правителей, все питаются мясом домашнего скота, одеваются в его шкуры и носят шубы из войлока» [Таскин, вып. 1, с. 34–35]. Столь же простой кажется и проистекающая из характера экономики программа отношений с Китаем, сформулированная одним из шаньюев: «Я хочу открыть вместе с Хань большие заставы для торговли, взять в жены дочь из дома Хань, хочу, чтобы мне ежегодно посылали 10 тыс. даней рисового вина, 5 тыс. ху (мер) проса, 10 тыс. кусков различных шелковых тканей, а также все остальное, и в этом случае на границе не будет взаимных грабежей» [Там же].
Однако с представлениями о чисто кочевом характере гуннского общества никак не вяжутся неоднократные упоминания о городках в глубине гуннских земель, о хранимых там запасах зерна; сообщая о суровых для гуннов зиме и лете 89–88 гг. до н. э., летописец замечает: «В это время начался снегопад, длившийся несколько месяцев подряд, скот падал, среди населения начались болезни, хлеба не вызрели, напуганный шаньюй построил молельню» [Таскин, вып. 2, с. 28].
В Забайкалье археологи исследовали один из гуннских городков у впадения р. Иволги в Селенгу. Иволгинское городище, окруженное четырьмя рвами и четырьмя валами, имеет площадь в 75 гектаров, застроенных полуземлянками (открыто около 80 жилищ); там обнаружены следы железоделательного и бронзолитейного производства, а главное — сошники из чугуна и литейные формы для них, железные серпы и каменные зернотерки. Судя по размерам сошников, плуги у гуннов были небольшие, деревянные, и земля вскапывалась неглубоко. Развитию земледелия, однако, препятствовали суровые природные условия страны гуннов, и собственное производство зерна (главным образом, проса и ячменя) никогда не удовлетворяло потребностей довольно многочисленного населения (по расчетам исследователей, около 1,5 миллиона человек).
Читаючи казку Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”, я отримала велике задоволення. Мені сподобалась незвичайна історія, яку розповідає автор, а найбільше вразив головний герой – Маленький принц. Він такий тендітний, такий вразливий, характер у нього добрий. Принц був ще дитиною, але з якою любов’ю і відданістю він ставився до квітки – своєї троянди! Він покохав її усім серцем, хоч вона була гордовитою. Навіть коли він побачив ще багато таких самих троянд, як вона, він не переставав за нею сумувати! І я зрозуміла, що коли кохаєш когось по- справжньому, то навіть його недоліків не помічаєш …
Ще було цікаво, коли принц попросив намалювати баранця, але ніякий баранець йому не подобався, а сподобався тільки той, який був у коробці, якого він сам собі уявив. Я побачила, що хлопчик володіє великою уявою, він може бачити не тільки очима, а й серцем. Це дається не кожному.
Наступний момент, який мене вразив, це коли Маленький принц розповідав про зірки, на яких він побував. На тих зірках були і п’яниця, і бізнесмен, і король, і багато інших. Хлопчику усіх було шкода, тому що у цих бідних людей не було щастя. І мені теж стало їх жалко … Трішки кумедним для мене став епізод, коли Маленький принц розповідав про свої три вулкани, як він готує на них їжу і чистить їх. Ці вулкани були хлопчику по коліна, а для людей земні вулкани дуже, дуже великі! Але я зрозуміла, що він піклувався про них, тому що вулкани були частиною його маленької планети, а принц відчував відповідальність за неї …
Объяснение: