Профессия юриста становится в нашем обществе все более престижной, уважаемой. Но что представляет собой эта профессия? Профессия юрист — это особый род занятий имеющих специальную подготовку людей, как правило, осуществляемый на возмездной основе в соответствии с принятыми профессиональными стандартами. В Российской Федерации юристом может быть лицо, получившее юридическое образование. Состояние права и законности в нашей стране во многом зависит от тех людей, специалистов, которые по своим профессиональным обязанностям призваны заниматься правовыми вопросами, - от юристов. Юристы играют ответственную роль в правовом государстве. От решений юристов зависят судьбы людей. Сошлюсь на слова древнеримского юриста, оратора, философа Цицерона. Он говорил, что истинный законовед - "это тот, кто сведущ в законах и обычном праве... и который умеет подавать советы, вести дела и охранять интересы клиента". Приведенные слова Цицерона актуальны и в наши дни. И сейчас в нашем обществе юрист - это специалист, который должен обладать глубокими юридическими знаниями, знанием психологии, логики и др. наук. Характерные черты юриста – гуманизм, справедливость, ответственность, самодисциплина и твердость. Юрист должен быть разносторонне развитой личностью, т.к. эрудиция и сообразительность особенно нужны в этой профессии. Это означает, что юрист должен быть готов правильно и своевременно реагировать на запросы общества, владеть методиками и приемами работы с меняющимся законодательством, обширной документацией, опубликованной литературой. Он должен уметь разговаривать с людьми, выслушивать оппонентов, вести переговоры, участвовать в обсуждении юридических дел или в процедурах их коллегиального разрешения. Юристу необходимо определить свою роль в социальной жизни, экономике и управлении, обнаруживать ситуации, требующие его вмешательства, обязан владеть приемами решения стандартных и нестандартных правовых задач. Юрист-профессионал должен
уметь сформулировать приемлемый и исполнимый проект решения, соответствующий закону, найти форму выражения такого решения и реализовать его в доступных для юриста пределах.
Тема Європейського суду з прав людини, чи «Страсбурзького Суду», як його іноді називають в народі, вже неодноразово висвітлювалася в українських ЗМІ. Проте, з кожним роком її актуальність не зменшується, а навпаки зростає. Останнім часом навіть лідери опозиції та цілі категорії українців, наприклад «чорнобильці», які втратили надію на правосуддя в Україні, використовують її як останній аргумент у боротьбі за свої порушені, на їхню думку, права.
Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію про захист прав та основних свобод людини. З набуттям чинності для України Конвенції після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов'язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами й стандартами Ради Європи. Тепер кожен, хто перебуває під юрисдикцією України, після вичерпання всіх національних засобів правового захисту і впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, має не лише право, а й реальну можливість звернутися до Європейського суду з прав людини (Франція, м. Страсбург) за захистом своїх прав та свобод, проголошених в Конвенції та додаткових протоколах до неї. Під поняттям «вичерпання національних засобів захисту» слід розуміти звернення заявника до всіх судових інстанцій держави, включаючи касаційну інстанцію – Верховний Суд України. Таким чином в практичне життя впроваджено ч. 4 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна
Профессия юриста становится в нашем обществе все более престижной, уважаемой. Но что представляет собой эта профессия? Профессия юрист — это особый род занятий имеющих специальную подготовку людей, как правило, осуществляемый на возмездной основе в соответствии с принятыми профессиональными стандартами. В Российской Федерации юристом может быть лицо, получившее юридическое образование. Состояние права и законности в нашей стране во многом зависит от тех людей, специалистов, которые по своим профессиональным обязанностям призваны заниматься правовыми вопросами, - от юристов. Юристы играют ответственную роль в правовом государстве. От решений юристов зависят судьбы людей. Сошлюсь на слова древнеримского юриста, оратора, философа Цицерона. Он говорил, что истинный законовед - "это тот, кто сведущ в законах и обычном праве... и который умеет подавать советы, вести дела и охранять интересы клиента". Приведенные слова Цицерона актуальны и в наши дни. И сейчас в нашем обществе юрист - это специалист, который должен обладать глубокими юридическими знаниями, знанием психологии, логики и др. наук. Характерные черты юриста – гуманизм, справедливость, ответственность, самодисциплина и твердость. Юрист должен быть разносторонне развитой личностью, т.к. эрудиция и сообразительность особенно нужны в этой профессии. Это означает, что юрист должен быть готов правильно и своевременно реагировать на запросы общества, владеть методиками и приемами работы с меняющимся законодательством, обширной документацией, опубликованной литературой. Он должен уметь разговаривать с людьми, выслушивать оппонентов, вести переговоры, участвовать в обсуждении юридических дел или в процедурах их коллегиального разрешения. Юристу необходимо определить свою роль в социальной жизни, экономике и управлении, обнаруживать ситуации, требующие его вмешательства, обязан владеть приемами решения стандартных и нестандартных правовых задач. Юрист-профессионал должен
уметь сформулировать приемлемый и исполнимый проект решения, соответствующий закону, найти форму выражения такого решения и реализовать его в доступных для юриста пределах.
Тема Європейського суду з прав людини, чи «Страсбурзького Суду», як його іноді називають в народі, вже неодноразово висвітлювалася в українських ЗМІ. Проте, з кожним роком її актуальність не зменшується, а навпаки зростає. Останнім часом навіть лідери опозиції та цілі категорії українців, наприклад «чорнобильці», які втратили надію на правосуддя в Україні, використовують її як останній аргумент у боротьбі за свої порушені, на їхню думку, права.
Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію про захист прав та основних свобод людини. З набуттям чинності для України Конвенції після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов'язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами й стандартами Ради Європи. Тепер кожен, хто перебуває під юрисдикцією України, після вичерпання всіх національних засобів правового захисту і впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, має не лише право, а й реальну можливість звернутися до Європейського суду з прав людини (Франція, м. Страсбург) за захистом своїх прав та свобод, проголошених в Конвенції та додаткових протоколах до неї. Під поняттям «вичерпання національних засобів захисту» слід розуміти звернення заявника до всіх судових інстанцій держави, включаючи касаційну інстанцію – Верховний Суд України. Таким чином в практичне життя впроваджено ч. 4 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна
Объяснение: