Новый Президент США Эндрю Джонсон (южанин) старался проводить Реконструкцию как можно менее болезненно для своих земляков. Значительная часть конфискованной у бывших мятежников собственности была в той или иной форме им возвращена (исключая, разумеется, рабов). Тем не менее Реконструкция встречала сильное сопротивление бывших рабовладельцев и их сторонников. На Юге возникла тайная.организация ку-клукс-клан, стремившаяся всеми способами помешать неграм осуществлять полученные ими политические и иные права. Ку-клукс-клановцы нередко чинили жестокие расправы над неграми. В ответ негры создавали вооружённые отряды, под покровом темноты нападавшие на белых.
На Юге были приняты различные законы, крайне затруднявшие для негров получение земли, занятие торговлей, участие в голосовании и т. д. Такие законы были названы «чёрными кодексами». Они вызывали недовольство у многих негров, часто приводя к волнениям в их среда. А ку-клукс-клановцы, пользуясь этим, в ответ применяли силу. В таких стычках гибли десятки негров и белых. Но уже к концу 1860 х гг. подобные столкновения стали происходить всё реже: в целом положение негров постепенно улучшалось
Передісторія створення повісті Василь Биков згадував: “Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах. Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів.
Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці. І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом обличчя бійців і заперечно хитала головою. «Хто є Іван?» - запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає. Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі».
2. Історична довідка. Ще в роки Другої світової війни Йосип Сталін говорив, що серед радянських солдатів (червоноармійців) не може бути полонених - є лише зрадники.
Згідно з дослідженнями істориків за час Другої світової війни в полон потрапило близько 5 мільйонів (!) червоноармійців. Часто причиною цього була безвідповідальність як вищого командування, так і командирів на місцях. У полоні люди гинули, не маючи води, їжі та елементарної медичної до
На Юге были приняты различные законы, крайне затруднявшие для негров получение земли, занятие торговлей, участие в голосовании и т. д. Такие законы были названы «чёрными кодексами». Они вызывали недовольство у многих негров, часто приводя к волнениям в их среда. А ку-клукс-клановцы, пользуясь этим, в ответ применяли силу. В таких стычках гибли десятки негров и белых. Но уже к концу 1860 х гг. подобные столкновения стали происходить всё реже: в целом положение негров постепенно улучшалось
Передісторія створення повісті Василь Биков згадував: “Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах. Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів.
Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці. І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом обличчя бійців і заперечно хитала головою. «Хто є Іван?» - запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає. Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі».
2. Історична довідка. Ще в роки Другої світової війни Йосип Сталін говорив, що серед радянських солдатів (червоноармійців) не може бути полонених - є лише зрадники.
Згідно з дослідженнями істориків за час Другої світової війни в полон потрапило близько 5 мільйонів (!) червоноармійців. Часто причиною цього була безвідповідальність як вищого командування, так і командирів на місцях. У полоні люди гинули, не маючи води, їжі та елементарної медичної до
Объяснение: