Треба бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі швидше !
У всьому є своя мораль, потрібно тільки вміти її знайти.
– Не можна повірити в неможливе!
– Просто у тебе мало досвіду, – зауважила Королева. – У твоєму віці я приділяла цьому півгодини щодня! В інші дні я встигала повірити в десяток неможливостей до сніданку!
Знаєш, одна з найсерйозніших втрат в битві – це втрата голови .
Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися вранці і сказати: “Ну ось, зараз нарешті завтра”?
Мало хто знаходить вихід, деякі не бачать його, навіть якщо знайдуть, а багато хто навіть не шукають.
– Серйозне ставлення до чого б то не було в цьому світі є фатальною помилкою.
– А життя – це серйозно?
– О, так, життя – це серйозно! Але не дуже…
Бачила я таку нісенітницю, в порівнянні з якою ця нісенітниця – тлумачний словник!
Кращий іб пояснити – це самому зробити.
Якби кожна людина займалася своєю справою, Земля б крутилася швидше.
– Не сумуй, – сказала Алісa. – Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину красиву схему, як мережива. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, тому що все буде правильно.
Подумати тільки, що через якийсь речі можна так зменшитися, що перетворитися в ніщо .
Як вона не намагалася, вона не могла знайти тут ні тіні сенсу, хоча всі слова були їй абсолютно зрозумілі.
Робити їй було абсолютно нічого, а сидіти без діла, самі знаєте, справа нелегка.
Я ось зараз, наприклад, дві години впадала у відчай … з варенням і солодкими булочками.
Якщо в голові порожньо, на жаль, найбільше відчуття гумору вас не врятує.
– Що ти хочеш?
– Я хочу вбити час.
– Час дуже не любить, коли його вбивають.
Просто не знаю, хто я зараз така. Ні, я, звичайно, приблизно знаю, хто така я була вранці, коли встала, але з тих пір я весь час то така, то сяка – словом, якась не така.
Вона завжди давала собі хороші поради, хоч слідувала їм нечасто.
– А де я можу знайти кого-небудь нормального?
– Ніде, – відповів Кіт, – нормальних не буває. Адже всі такі різні і несхожі. І це, по-моєму, нормально.
Треба бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі швидше !
У всьому є своя мораль, потрібно тільки вміти її знайти.
– Не можна повірити в неможливе!
– Просто у тебе мало досвіду, – зауважила Королева. – У твоєму віці я приділяла цьому півгодини щодня! В інші дні я встигала повірити в десяток неможливостей до сніданку!
Знаєш, одна з найсерйозніших втрат в битві – це втрата голови .
Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися вранці і сказати: “Ну ось, зараз нарешті завтра”?
Мало хто знаходить вихід, деякі не бачать його, навіть якщо знайдуть, а багато хто навіть не шукають.
– Серйозне ставлення до чого б то не було в цьому світі є фатальною помилкою.
– А життя – це серйозно?
– О, так, життя – це серйозно! Але не дуже…
Бачила я таку нісенітницю, в порівнянні з якою ця нісенітниця – тлумачний словник!
Кращий іб пояснити – це самому зробити.
Якби кожна людина займалася своєю справою, Земля б крутилася швидше.
– Не сумуй, – сказала Алісa. – Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину красиву схему, як мережива. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, тому що все буде правильно.
Подумати тільки, що через якийсь речі можна так зменшитися, що перетворитися в ніщо .
Як вона не намагалася, вона не могла знайти тут ні тіні сенсу, хоча всі слова були їй абсолютно зрозумілі.
Робити їй було абсолютно нічого, а сидіти без діла, самі знаєте, справа нелегка.
Я ось зараз, наприклад, дві години впадала у відчай … з варенням і солодкими булочками.
Якщо в голові порожньо, на жаль, найбільше відчуття гумору вас не врятує.
– Що ти хочеш?
– Я хочу вбити час.
– Час дуже не любить, коли його вбивають.
Просто не знаю, хто я зараз така. Ні, я, звичайно, приблизно знаю, хто така я була вранці, коли встала, але з тих пір я весь час то така, то сяка – словом, якась не така.
Вона завжди давала собі хороші поради, хоч слідувала їм нечасто.
– А де я можу знайти кого-небудь нормального?
– Ніде, – відповів Кіт, – нормальних не буває. Адже всі такі різні і несхожі. І це, по-моєму, нормально.