Роман "Євгеній Онєгін" — "енциклопедія російського життя"
Перший російський реалістичний роман "Євгеній Онєгін" посідає видатне місце не тільки у творчості самого письменника ("Євгеній Онєгін" — "найулюбленіше дитя його фантазії"), але й в історії російської літератури, справивши величезний вплив на творчість письменників наступних поколінь.
В. Г. Бєлінський бачить головне значення роману в широті, глибині та правдивості зображення в ньому російської дійсності і вважає його справді "народним твором", твором "історичним у повному сенсі цього слова, хоч серед його героїв "немає жодної історичної особи".
Дія роману розгортається на широкому тлі російської дійсності 20-х років XІX століття. У центрі уваги — побут столичного і провінційного дворянства.
Характеристика московського дворянства багато в чому нагадує "фамусовське суспільство", пусте і відстале:
Все в них так бледно, равнодушно;
Они клевещут даже скучно;
В бесплодной сухости речей,
Расспросов, сплетен и вестей...
Мета і зміст життя вищого світу — теж плітки, інтриги, любовні пригоди. Скрізь фальш і лицемірство. "Шматтям маскараду" називає Тетяна, петербурзький вищий світ.
Багатогранно характеризує поет середовище помісного дворянства. Його розчулює патріархальний побут родини Ларіних зі "звичками милої старовини", вірністю народним звичаям. Село дороге поетові своїм розміреним темпом життя, тим, що тут можна зосередитися, почути свій внутрішній голос.
Роман "Євгеній Онєгін" — "енциклопедія російського життя"
Перший російський реалістичний роман "Євгеній Онєгін" посідає видатне місце не тільки у творчості самого письменника ("Євгеній Онєгін" — "найулюбленіше дитя його фантазії"), але й в історії російської літератури, справивши величезний вплив на творчість письменників наступних поколінь.
В. Г. Бєлінський бачить головне значення роману в широті, глибині та правдивості зображення в ньому російської дійсності і вважає його справді "народним твором", твором "історичним у повному сенсі цього слова, хоч серед його героїв "немає жодної історичної особи".
Дія роману розгортається на широкому тлі російської дійсності 20-х років XІX століття. У центрі уваги — побут столичного і провінційного дворянства.
Характеристика московського дворянства багато в чому нагадує "фамусовське суспільство", пусте і відстале:
Все в них так бледно, равнодушно;
Они клевещут даже скучно;
В бесплодной сухости речей,
Расспросов, сплетен и вестей...
Мета і зміст життя вищого світу — теж плітки, інтриги, любовні пригоди. Скрізь фальш і лицемірство. "Шматтям маскараду" називає Тетяна, петербурзький вищий світ.
Багатогранно характеризує поет середовище помісного дворянства. Його розчулює патріархальний побут родини Ларіних зі "звичками милої старовини", вірністю народним звичаям. Село дороге поетові своїм розміреним темпом життя, тим, що тут можна зосередитися, почути свій внутрішній голос.