Краткий конспект Барокко (от итальянского barocco — «причудливый, вычурный») — один из самых пышных и красочных стилей — зародился в конце XVI века в Италии. По началу термин барокко носил пренебрежительный оттенок, подразумевая нелепицу, абсурд. Но постепенно пышность в интерьерах и нарядах свойственная барокко постепенно стала являться показателем благородства и высокого статуса. Сейчас отношение к этому стилю тоже двойственное, если интерьер чей-то квартиры или дома будет оформлен в стиле барокко, то некоторым покажется, что это явная нелепица. А кто-то будет это считать богатым и благородным.
Перейдем к определению стиля барокко. Описания, даваемые в разных источниках, не позволяют однозначно определить, относится ли вещь к стилю барокко или нет. Например, «главные черты, отличающие барокко, — это повышенная динамичность и пышность форм, беспокойный ритм кривых линий и всевозможные эффекты освещения. Или, например: «Если здание напоминает десерт со взбитыми сливками, политый золотом, украшенный атлантами и прочими каменными людьми — это барокко».
Интерьер
Если это мебель в стиле барокко, то это не будет шкаф или столешница на ножках. Это будет словно какое-то причудливое животное на невероятных изогнутых лапах с великолепными, расположенными самым необычным образом, завитками. Причем материал этого стола или шкафа также не будет напоминать дерево или металл. Это будет нечто, наверняка покрытое позолотой или перламутром.
Стены
Не может быть стен в барокко стен, обитых тканью или окрашенных в какой-либо цвет. В этом стиле они заполнены всевозможными рамками, да еще и неоднократно повторяющимися одна в другой. Внутри рамок, скорее всего, находится ткань с неким замысловатым рисунком. В стиле барокко впервые этот рисунок стал компаньоном рисунку обивки мебели.
Также практически отсутствуют в стиле барокко прямые линии. Разве что в обрамлении тех самых рамок. Все остальные формы, скорее всего, будут криволинейными, спиралевидными, в общем изогнутыми всеми возможными Прекрасные предметы из слоновой кости украшают интерьер этого стиля, мозаика из камня. Все помещение сверкает золотыми и серебряными украшениями и ножками столов и стульев. На стенах множество картин с изображением жанровых сцен с причудливо изогнутыми фигурами людей и интерьерами барочных дворцов. А как вам изображение моря на потолке с плещущимися в нем то ли людьми, то ли ангелами, обрамленное позолоченными завитками, словно рамой невероятной ширины?
Кстати, именно во времена господствования барокко были придуманы так любимые нами сегодня изогнутые спинки кресел, а также удлиненные сиденья для вытянутых ног. Из тех же времен к нам пришла и занавешенная тяжелой драпированной тканью кровать-шатер с балюстрадами, похожими на резные ограждения лестниц и перила из фигурных столбиков.
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
ответ:Растения обнаружить природные богатства, называют растениями-геологами. Питаясь различными веществами, а точнее говоря, растворами различных солей, находящихся в почве, растения, помимо самых необходимых для жизни веществ — таких как азот, калий, фосфор, кислород — извлекают и многие другие элементы. Причём извлекают выборочно — каждое растение по своему вкусу.
Венерин башмачок растёт там, где есть известняк.
Встретится фиалка -- будьте внимательны: она "спутник" цинка, а подснежник -- никеля.
Полынь предпочитает марганец, красный мухомор — ванадий, растение «мохнатая грудница» старается накопить побольше никеля, но становится при этом уродливым. Хлопчатнику и некоторым лекарственным травам полезен кобальт (урожай увеличивается в 4-5 раз!) .
А редкое вещество селен целесообразнее не искать в земле, а добывать из растения астрагал: один гектар, засеянный астрагалом, даёт до 25 кг селена.
В золе свёклы и табака химики находят иногда другой очень редкий металл — литий.
Обыкновенная сосна, если её как следует «расспросить» , может подсказать, где искать бериллиевые руды.
В Средней Азии было замечено, что у тюльпанов, выросших на ожелезненных почвах, цветы ярко-оранжевые. Полосы ярко-оранжевого цвета, выделяющиеся среди огромного массива тюльпанов, показывают направление залегания ожелезненных пород.
Ученые долго не могли разгадать причину бочкообразных наростов на ветвях берез и караганов в Туве. Оказалось, что это верный признак кобальтово-никелевых месторождений.
А почему вдруг в некоторых районах Южного Урала растет белая сон-трава, испокон веку имеющая только фиолетовую окраску? Секрет прост — под ней пласты никеля.
А дикий мак в Армении, украсивший свои лепестки черными полосами, подсказал: ищите медно-молибденовые залежи.
Широко распространенная лебеда растет на почве, богатой солью. А под отложениями соли, случается, прячутся нефть и газ. Так обыкновенная лебеда подсказывает геологам место и границы месторождений полезных ископаемых.
Растения обнаружить крупное месторождение меди в Центральном Казахстане. “Зеленым индикатором” здесь оказался “качин патрена” – многолетнее растение с мелкими розовыми цветами. Особенно буйные заросли оно образует там, где почва содержит много медных солей. С флоры открыты также залежи молибдена в Армении, никеля и кобальта – на Южном Урале и в Туве.
Сейчас в списке растений-индикаторов 214 названий, 60 из которых уже проверены. С их можно искать почти все виды ископаемых металлов.
В каталог вошли, например, ромашка и крестовик. Они подсказывают, что в недрах земли содержится цинк. Туранская полынь, прутняк и зеленые мхи – спутники свинцовых залежей. А английский клевер замечателен тем, что в нем на килограмм растительной массы приходится сто миллиграммов молибдена.
Объяснение: