.Колонизация Казахстана окончательно была завершена реформами 1886, 1891 годов. 2 июня 1886 года было принято «Положение об управлении Туркестанским краем», 25 марта 1891 года последовало «Положение об управлении Акмолинской, Семипалатинской, Семиреченской, Уральской и Тургайской областями» или «Степное положение». Эти положения были продолжением и дополнением указов 60-х годов. Территория Казахстана вошла теперь в состав 2 генерал-губернаторств: Туркестанского, с центром в Ташкенте и Степного, с центром в Омске. Вся власть, как и прежде, сосредотачивалась в руках генерал-губернатора.
В состав Туркестанского генерал-губернаторства вошли Ферганская, Самаркандская, Сырдарьинская области, в состав Степного – Акмолинская, Семипалатинская, Уральская, Тургайская, Семиреченская (последняя с 1897 года вошла в состав Туркестанского генерал-губернаторства). В областных центрах были созданы полицейские управления.
Области, как и раньше, делились на уезды. В уездных городах были введены полицейские приставства. Уездные начальники получили право контроля над постановлениями аульных и сельских съездов, право задерживать любого казаха на срок до 7 суток, право проводить политический сыск во вверенных землях. Был введен институт приставов.
Что касается нововведений в налоговой системе, они выразились в повышении кибиточной подати до 4 рублей, увеличении земельных сборов.
Но́рманська тео́рія — одна з теорій походження Київської Русі, прихильники якої пов'язують державотворчі процеси в Східній Європі зі скандинавською експансією на Схід. Найпоширенішою є теза, запозичена з Повісті врем'яних літ, згідно з якою засновник князівського роду Рюрик був за на князювання зі Скандинавії. Таким чином, вся князівська верхівка варязького походження. Творцями Норманської теорії були німецькі історики Г. Байєр, А. Шлецер і Г. Міллер, які працювали у другій пол. 18 ст. у Петербурзькій АН[1]. На противагу цій теорії існує антинорманська теорія походження Русі, суть якої зводиться до того, що домінуючим фактором у створенні Київської Русі є слов'яни, а присутність скандинавського компоненту або взагалі заперечується, або зводиться виключно до ролі торговців із областями Близького Сходу.
В сучасній історіографії вчені, які займаються дослідженням державотворчих процесів в Східній Європі, зазвичай не обмежують себе рамками певних концепцій, оскільки такі упередження загрожують раціональності дослідження і мають, скоріше, політичний, а не науковий характер. Попри те, що дискусії між істориками ще тривають, їх не можна вважати класичними суперечками між норманістами та антинорманістами, оскільки об'єкти сучасних досліджень є набагато глибшими і виходять за рамки цих теорій.
Сучасна українська історична наука, репрезентована працями учених П. Толочка, М. Брайчевського, М. Котляра, В. Барана та ін. доводить, що Норманська теорія як проблема походження Київської Русі втратила наукове значення. Доведеним фактом вважається існування протодержавних утворень у Подніпров'ї, Галичині і Волині задовго до літописного повідомлення про покликання варягів. Ряд сучасних російських істориків (Д. Мачінський, Г. Лебедев, О. Мельникова) поділяють погляди норманізму і доводять північне походження Русі[2
.Колонизация Казахстана окончательно была завершена реформами 1886, 1891 годов. 2 июня 1886 года было принято «Положение об управлении Туркестанским краем», 25 марта 1891 года последовало «Положение об управлении Акмолинской, Семипалатинской, Семиреченской, Уральской и Тургайской областями» или «Степное положение». Эти положения были продолжением и дополнением указов 60-х годов. Территория Казахстана вошла теперь в состав 2 генерал-губернаторств: Туркестанского, с центром в Ташкенте и Степного, с центром в Омске. Вся власть, как и прежде, сосредотачивалась в руках генерал-губернатора.
В состав Туркестанского генерал-губернаторства вошли Ферганская, Самаркандская, Сырдарьинская области, в состав Степного – Акмолинская, Семипалатинская, Уральская, Тургайская, Семиреченская (последняя с 1897 года вошла в состав Туркестанского генерал-губернаторства). В областных центрах были созданы полицейские управления.
Области, как и раньше, делились на уезды. В уездных городах были введены полицейские приставства. Уездные начальники получили право контроля над постановлениями аульных и сельских съездов, право задерживать любого казаха на срок до 7 суток, право проводить политический сыск во вверенных землях. Был введен институт приставов.
Что касается нововведений в налоговой системе, они выразились в повышении кибиточной подати до 4 рублей, увеличении земельных сборов.
Но́рманська тео́рія — одна з теорій походження Київської Русі, прихильники якої пов'язують державотворчі процеси в Східній Європі зі скандинавською експансією на Схід. Найпоширенішою є теза, запозичена з Повісті врем'яних літ, згідно з якою засновник князівського роду Рюрик був за на князювання зі Скандинавії. Таким чином, вся князівська верхівка варязького походження. Творцями Норманської теорії були німецькі історики Г. Байєр, А. Шлецер і Г. Міллер, які працювали у другій пол. 18 ст. у Петербурзькій АН[1]. На противагу цій теорії існує антинорманська теорія походження Русі, суть якої зводиться до того, що домінуючим фактором у створенні Київської Русі є слов'яни, а присутність скандинавського компоненту або взагалі заперечується, або зводиться виключно до ролі торговців із областями Близького Сходу.
В сучасній історіографії вчені, які займаються дослідженням державотворчих процесів в Східній Європі, зазвичай не обмежують себе рамками певних концепцій, оскільки такі упередження загрожують раціональності дослідження і мають, скоріше, політичний, а не науковий характер. Попри те, що дискусії між істориками ще тривають, їх не можна вважати класичними суперечками між норманістами та антинорманістами, оскільки об'єкти сучасних досліджень є набагато глибшими і виходять за рамки цих теорій.
Сучасна українська історична наука, репрезентована працями учених П. Толочка, М. Брайчевського, М. Котляра, В. Барана та ін. доводить, що Норманська теорія як проблема походження Київської Русі втратила наукове значення. Доведеним фактом вважається існування протодержавних утворень у Подніпров'ї, Галичині і Волині задовго до літописного повідомлення про покликання варягів. Ряд сучасних російських істориків (Д. Мачінський, Г. Лебедев, О. Мельникова) поділяють погляди норманізму і доводять північне походження Русі[2