Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
По-перше, не можна заворожено стояти і дивитися на величезну хвилю, як укопаний. Можливо, вам здасться ця рекомендація дивною: кому може прийти в голову стояти і дивитися? Але, як показує практика, багато хто саме так і робить. Чи то від жаху, чи то з цікавості.
По-друге, якщо цунамі вже дуже близько, просто бігти не до тому що хвиля рухається зі швидкістю 800 км на годину (швидкість літака), але чим ближче до берега, тим вона стає повільніше: швидкість знижується до 80 км на годину.
По-третє, якщо цунамі ще далеко, але про нього вже відомо, швидше за все, у вас є не більше 15-20 хвилин для того, щоб втекти. Тому замість того, щоб збирати свої речі, використовуйте час для втечі. Беріть тільки найнеобхідніше. Рятуйте не речі, а життя!
По-четверте, не варто бігти близько русел річок: саме русла річок при цунамі будуть розливатися в першу чергу.
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
По-перше, не можна заворожено стояти і дивитися на величезну хвилю, як укопаний. Можливо, вам здасться ця рекомендація дивною: кому може прийти в голову стояти і дивитися? Але, як показує практика, багато хто саме так і робить. Чи то від жаху, чи то з цікавості.
По-друге, якщо цунамі вже дуже близько, просто бігти не до тому що хвиля рухається зі швидкістю 800 км на годину (швидкість літака), але чим ближче до берега, тим вона стає повільніше: швидкість знижується до 80 км на годину.
По-третє, якщо цунамі ще далеко, але про нього вже відомо, швидше за все, у вас є не більше 15-20 хвилин для того, щоб втекти. Тому замість того, щоб збирати свої речі, використовуйте час для втечі. Беріть тільки найнеобхідніше. Рятуйте не речі, а життя!
По-четверте, не варто бігти близько русел річок: саме русла річок при цунамі будуть розливатися в першу чергу.
Объяснение: